Дитяча письменниця, журналістка й блогерка, а з початком війни – волонтерка, виконавча директорка благодійного фонду. Українці знають Тетяну Комлик під псевдонімом Татуся Бо. Поки її чоловік боронить країну на фронті, вона опікується родинами зниклих безвісти, полонених і полеглих захисників України, а також цивільних бранців.
На чому концентрується діяльність фонду, якими функціями «обросли» волонтери та що не так із «цифровізацією» гуманітарної допомоги, Татуся розповіла в ефірі програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
У межах діяльності фонду Татуся Бо керує напрямком освітньої підтримки. Його обрала для себе недарма – адже за другою освітою є вчителем української мови та літератури.
«Мені б дуже хотілося, аби вже на етапі середньої школи дітки могли обрати для себе класну, омріяну, сучасну професію, яка приносила б користь не лише їм самим, а й країні в цілому. Тож навесні ми запустили позакласне навчання з англійської мови та програмування, на початку осені провели курс «Професія майбутнього». Готуємо учнів до НМТ, а регіональні представництва допомагають дитині надолужити шкільну програму: залучають репетиторів-волонтерів, підбирають освітні курси тощо», – зазначає вона.
За словами Татусі Бо, у воєнний час волонтерські та благодійні організації виконують багато важливої роботи: це і гуманітарне забезпечення армії, і юридичні консультації, і психологічна допомога військовим та їхнім родинам:
«Хотілося б, щоб держава і суспільство більше уваги приділяли тим дітям, батьки яких зараз на фронті. Особлива увага – школярам і студентам, у яких війна забрала батьків. Цим дітям мало 5 днів академічної відпустки, потрібно більше часу, щоб оговтатися від горя. З ними мають працювати психологи, наздогнати програму мають допомогти репетитори».
Волонтерка висловила свою точку зору щодо «цифровізації» гуманітарної допомоги: новий порядок пропуску та обліку, який почав діяти з грудня цього року. Як зазначає Татуся Бо, він тільки ускладнює ситуацію – адже залишає «поза бортом» чималу кількість волонтерів, які працюють самі по собі, а не у складі благодійних організацій чи волонтерських фондів:
«Контроль за ввезенням гуманітарки потрібен, але систему треба вдосконалювати. Бо зараз маємо лебедя, щуку і рака: Мінсоцполітики вимагає одне, податковій потрібно друге, митниця очікує третє. І всі вони працюють неузгоджено між собою. Як результат, волонтерські організації змушені нарощувати штат: потрібно більше юристів і бухгалтерів, аби задовольнити усі запити».
Ексклюзивне інтерв’ю з Татусею Бо переглядайте у повному відео.
