ДніПРОмолодь: як розвивати власний бізнес, коли тобі 11 років

ДніПРОмолодь — проєкт про молодих та юних мешканців Дніпра. Про молодь для молоді — надихайтеся прикладом своїх ровесників. Про молодь для старшого покоління — подивіться, ми вже багато досягли, попри свій юний вік! 

Її звати Васіліса, їй всього 11 років і вона вже рік веде власний міні-бізнес. Дівчинка виробляє на замовлення м’які іграшки під авторським брендом та планує розвивати свою справу в майбутньому.

— Ти шиєш іграшки: кити, зірочки. Розкажи, будь ласка, чому саме вони?

— Насправді, це було спонтанне рішення, та кити мені здаються гарними мешканцями моря. А зірки з’явилися зовсім нещодавно, я вирішила розвивати бізнес, вважаю, вони гарно доповнюють китів. Напевно скоро будуть ще восьминоги, дельфіни…

ДніПРОмолодь: як розвивати власний бізнес, коли тобі 11 років - рис. 1

— Як у тебе з’явилася ідея шити іграшки на замовлення?

— Я в дитинстві хотіла шити іграшки, продавала на ярмарку, це були маленькі коники. Згодом це все переросло у такий невеличкий бізнес…

— Ти сама все робиш чи тобі хтось допомагає?

— Мені допомагає швачка.

— Чим займаєшся саме ти?

— Я сама контактую із клієнтами, обираю тканини та матеріали за їх замовленням, вирізаю викрійки та віддаю швачці, щоб вона зшивала. Потім фотографую готові вироби викладаю на свою сторінку в Instagram.

— А ти хочеш сама навчитися шити?

— Так, я зараз планую почати вчитися, робити найлегшу роботу, потім намагатимусь розвиватися, сама все шити. З вересня буду приділяти цьому багато часу, мене будуть вчити швачки. Хочу придбати свою машинку і сама шити.

— Хто першим підтримав твою ідею шити на замовлення?

— Моя старша сестра Маша, вона мене підтримувала від самого початку [Маша — засновниця та бренд-шеф унікального закладу ательє-кондитерської у Дніпрі — ред.].

— А як батьки ставилися до такої вашої ідеї?

— Спокійно, вони вирішили, що я беру приклад із сестри. 

— А як зараз батьки ставляться до твого маленького бізнесу?

— Вони намагаються мене підтримувати, але коли я не встигаю робити через це домашнє завдання — сварять.

— Що було найважчим, коли ти починала? 

— Шукати клієнтів та фотографувати…

— А де ти зараз шукаєш клієнтів?

— Тепер вони мені самі пишуть і замовляють.

— Чи важко тобі такій маленькій просувати свою справу і робити щось унікальне? Важко тобі конкурувати із більш дорослими майстрами? 

— Поки що ні. Якщо захотіти — все можливо. Потрібно лише старатися. Я роблю унікальні речі, зараз саме китів мало хто шиє, в основному, це в інших країнах. 

— З чого складається процес пошиття однієї іграшки та скільки це займає часу? 

— Перед тим як створити іграшку, я заходжу на свою сторінку в Instagram та дивлюся, кит якого кольору більше підійшов би до відтінків у профілі. Потім йду до магазину та купую тканину, далі в ательє, роблю викрійки, розрізаю тканину і віддаю швачці. Після того, як вона прошиває, я наповнюю іграшку, вишиваю очі, фотографую готовий виріб. Потім пишу текст для допису і викладаю фото на свою сторінку. Коли віддаю замовнику, складаю у гарний пакет, перев’язую стрічкою, клею наліпки та бірки. На одну іграшку йде десь півтори години…

— Ти маєш власні бірки? 

— Брендовані бірки, наклейки та листівки. Мені підказала сестра, і далі я сама додумала. 

— Перед створенням іграшки ти робиш якісь ескізи?

— Ні, в основному вони народжуються вже в процесі створення.

ДніПРОмолодь: як розвивати власний бізнес, коли тобі 11 років - рис. 2

— Обирати вдале поєднання кольорів, дотримуватися свого стилю оформлення — це важко?

Мені ні. 

— А вести свою Instagram-сторінку в одному стилі важко? 

— Через те, що в мене іграшки для маленьких дітей, я не завжди можу підтримувати у своєму Instagram нові челенджі, наслідувати якісь тенденції, не порушуючи свого стилю. 

— Чи важко поєднувати свій міні-бізнес із навчанням? 

— Так, я приділяю цьому в день дві-три години, але дуже важко виділити час, весь день розписаний: навчання, англійська, танці, малювання… 

— Хто в основному замовляє в тебе китів?

— Більшість замовників із Дніпра, також відправляла іграшки в Київ та в Одесу.

— А хто був твоїм першим замовником, пам’ятаєш?

— Так, це була сімнадцятирічна дівчинка, вона дуже довго обирала тканину… І з нею було приємно спілкуватися.

— Що ти відчувала, коли відшивала своє перше замовлення?

— Мені було приємно, що хтось побачив те, чим я займаюся.

— А яке ти замовлення найбільше запам’ятала? 

— Мені найбільш запам’яталося  коли мені писали дуже приємні відгуки. Це замовляла доросла людина на подарунки одразу багато китів, а я зробила у подарунок ще одного маленького кита, і тепер він живе у неї вдома. Мені зробили багато компліментів, це дуже приємно. 

— А погані відгуки були? 

— Так, було декілька разів, коли плутали замовлення і віддавали не тих китів. Потім доводилося повертати та замінювати. 

— Ти знаєш, для кого в основному купують твоїх китів? 

— Більшість для дітей, також купують хлопці для своїх дівчат.

— Як ти плануєш далі розвивати свою справу? 

— Я б хотіла найняти швачку та створити власне міні-ательє з прозорими стінами, щоб люди бачили, як робляться іграшки. Ще хочу почати шити подушки та пледи для маленьких діток, щоб прикрашати кімнату. 

— Ти планувала проводити якісь конкурси, розіграші на своїй сторінці?

— Так, але не зараз.

— З чим плануєш пов’язати свою майбутню освіту?

— Хочу бути маркетологом, у мене буде свій бізнес. 

— Якщо не секрет, що ти робиш із грошима, які отримуєш за свої замовлення? 

— Раніше я їх витрачала, а зараз я вирішила, що хочу новий комп’ютер, тому буду відкладати.

— А щоб ти змогла порадити таким маленьким підприємцям, як ти? 

— Гарно обміркувати ідею, розписати все. Вчитися та розвиватися — і все вийде.

— А скільки в тебе пішло часу на підготовку? 

— Небагато, я вже продавала свої роботи знайомим, але потім придумала логотип, як все буде виглядати… і потроху все пішло.

— Чи порівнювала ти свої торішні роботи з тими, що шиєш зараз? Відчуваєш різницю?

— Так, вони стають кращими. А я розумію, що не дарма витратила свій час і що в майбутньому це може стати моєю повноцінною роботою. 

— Яка основна мета твоєї справи? 

— Я хочу зробити будинок чи квартиру своїх замовників більш затишним і гарним.

А які принципи ведення твоєї справи?

— Я дуже прискіплива до матеріалів. Замовляю натуральну бавовну з Польщі. Тканинку з синтетикою у складі я використовую по мінімуму. Матеріали купую лише в перевірених магазинах.

— Як ти вважаєш, які перспективи товарів ручної роботи у майбутньому? Чому люди надаватимуть перевагу?

— Думаю, знайдеться багато людей, які вирішать підтримувати творчих майстрів, які намагаються зробити світ красивішим.

— Як ти бачиш масштаби своєї справи у майбутньому? 

— Мені хочеться, щоб це було трошки більше, але мова не про світові масштаби. Згодом хочу найняти декілька швачок, людину, що буде фотографувати… Я вважаю, якщо це моя справа, я не обов’язково маю робити її сама.

— Чому люди купують саме твої іграшки?

— Тому що зараз дуже мало дітей, які наважуються вести власну справу. Напевно, мене хочуть підтримати. 

ДніПРОмолодь: як розвивати власний бізнес, коли тобі 11 років - рис. 3

— Тобто, ти вважаєш, що одним із чинників розвитку твого бізнесу є твій вік? Що робитимеш, коли виростеш?

— Я думаю, що до того часу мене вже будуть знати. Я матиму великий вибір, якісні матеріали і це буде важливо для замовників.

— Які у тебе зараз виникають труднощі?

—  Багато хто думає, що я завищую ціни. Я намагаюся донести до людей у своїх дописах, що це ручна робота, якісні матеріали, я це роблю сама і на це потрібен час. Ручна робота і не повинна бути дешевою.

— Скоро буде рік твоїй справи, ти плануєш якось святкувати?

— Так, хочу влаштувати декілька конкурсів, даруватиму подарунки замовникам. 

— Чи давали тобі якісь поради щодо ведення твого бізнесу? Дослухалася? 

— Ще ні, але якщо будуть, то я подякую за пораду. Але я вважаю, що поки все роблю правильно.

Теги: