ДніПРОмолодь: як розвивати власний бізнес, коли тобі 11 років
ДніПРОмолодь — проєкт про молодих та юних мешканців Дніпра. Про молодь для молоді — надихайтеся прикладом своїх ровесників. Про молодь для старшого покоління — подивіться, ми вже багато досягли, попри свій юний вік!
Її звати Васіліса, їй всього 11 років і вона вже рік веде власний міні-бізнес. Дівчинка виробляє на замовлення м’які іграшки під авторським брендом та планує розвивати свою справу в майбутньому.
— Ти шиєш іграшки: кити, зірочки. Розкажи, будь ласка, чому саме вони?
— Насправді, це було спонтанне рішення, та кити мені здаються гарними мешканцями моря. А зірки з’явилися зовсім нещодавно, я вирішила розвивати бізнес, вважаю, вони гарно доповнюють китів. Напевно скоро будуть ще восьминоги, дельфіни…
— Як у тебе з’явилася ідея шити іграшки на замовлення?
— Я в дитинстві хотіла шити іграшки, продавала на ярмарку, це були маленькі коники. Згодом це все переросло у такий невеличкий бізнес…
— Ти сама все робиш чи тобі хтось допомагає?
— Мені допомагає швачка.
— Чим займаєшся саме ти?
— Я сама контактую із клієнтами, обираю тканини та матеріали за їх замовленням, вирізаю викрійки та віддаю швачці, щоб вона зшивала. Потім фотографую готові вироби викладаю на свою сторінку в Instagram.
— А ти хочеш сама навчитися шити?
— Так, я зараз планую почати вчитися, робити найлегшу роботу, потім намагатимусь розвиватися, сама все шити. З вересня буду приділяти цьому багато часу, мене будуть вчити швачки. Хочу придбати свою машинку і сама шити.
— Хто першим підтримав твою ідею шити на замовлення?
— Моя старша сестра Маша, вона мене підтримувала від самого початку [Маша — засновниця та бренд-шеф унікального закладу ательє-кондитерської у Дніпрі — ред.].
— А як батьки ставилися до такої вашої ідеї?
— Спокійно, вони вирішили, що я беру приклад із сестри.
— А як зараз батьки ставляться до твого маленького бізнесу?
— Вони намагаються мене підтримувати, але коли я не встигаю робити через це домашнє завдання — сварять.
— Що було найважчим, коли ти починала?
— Шукати клієнтів та фотографувати…
— А де ти зараз шукаєш клієнтів?
— Тепер вони мені самі пишуть і замовляють.
— Чи важко тобі такій маленькій просувати свою справу і робити щось унікальне? Важко тобі конкурувати із більш дорослими майстрами?
— Поки що ні. Якщо захотіти — все можливо. Потрібно лише старатися. Я роблю унікальні речі, зараз саме китів мало хто шиє, в основному, це в інших країнах.
— З чого складається процес пошиття однієї іграшки та скільки це займає часу?
— Перед тим як створити іграшку, я заходжу на свою сторінку в Instagram та дивлюся, кит якого кольору більше підійшов би до відтінків у профілі. Потім йду до магазину та купую тканину, далі в ательє, роблю викрійки, розрізаю тканину і віддаю швачці. Після того, як вона прошиває, я наповнюю іграшку, вишиваю очі, фотографую готовий виріб. Потім пишу текст для допису і викладаю фото на свою сторінку. Коли віддаю замовнику, складаю у гарний пакет, перев’язую стрічкою, клею наліпки та бірки. На одну іграшку йде десь півтори години…
— Ти маєш власні бірки?
— Брендовані бірки, наклейки та листівки. Мені підказала сестра, і далі я сама додумала.
— Перед створенням іграшки ти робиш якісь ескізи?
— Ні, в основному вони народжуються вже в процесі створення.
— Обирати вдале поєднання кольорів, дотримуватися свого стилю оформлення — це важко?
— Мені ні.
— А вести свою Instagram-сторінку в одному стилі важко?
— Через те, що в мене іграшки для маленьких дітей, я не завжди можу підтримувати у своєму Instagram нові челенджі, наслідувати якісь тенденції, не порушуючи свого стилю.
— Чи важко поєднувати свій міні-бізнес із навчанням?
— Так, я приділяю цьому в день дві-три години, але дуже важко виділити час, весь день розписаний: навчання, англійська, танці, малювання…
— Хто в основному замовляє в тебе китів?
— Більшість замовників із Дніпра, також відправляла іграшки в Київ та в Одесу.
— А хто був твоїм першим замовником, пам’ятаєш?
— Так, це була сімнадцятирічна дівчинка, вона дуже довго обирала тканину… І з нею було приємно спілкуватися.
— Що ти відчувала, коли відшивала своє перше замовлення?
— Мені було приємно, що хтось побачив те, чим я займаюся.
— А яке ти замовлення найбільше запам’ятала?
— Мені найбільш запам’яталося коли мені писали дуже приємні відгуки. Це замовляла доросла людина на подарунки одразу багато китів, а я зробила у подарунок ще одного маленького кита, і тепер він живе у неї вдома. Мені зробили багато компліментів, це дуже приємно.
— А погані відгуки були?
— Так, було декілька разів, коли плутали замовлення і віддавали не тих китів. Потім доводилося повертати та замінювати.
— Ти знаєш, для кого в основному купують твоїх китів?
— Більшість для дітей, також купують хлопці для своїх дівчат.
— Як ти плануєш далі розвивати свою справу?
— Я б хотіла найняти швачку та створити власне міні-ательє з прозорими стінами, щоб люди бачили, як робляться іграшки. Ще хочу почати шити подушки та пледи для маленьких діток, щоб прикрашати кімнату.
— Ти планувала проводити якісь конкурси, розіграші на своїй сторінці?
— Так, але не зараз.
— З чим плануєш пов’язати свою майбутню освіту?
— Хочу бути маркетологом, у мене буде свій бізнес.
— Якщо не секрет, що ти робиш із грошима, які отримуєш за свої замовлення?
— Раніше я їх витрачала, а зараз я вирішила, що хочу новий комп’ютер, тому буду відкладати.
— А щоб ти змогла порадити таким маленьким підприємцям, як ти?
— Гарно обміркувати ідею, розписати все. Вчитися та розвиватися — і все вийде.
— А скільки в тебе пішло часу на підготовку?
— Небагато, я вже продавала свої роботи знайомим, але потім придумала логотип, як все буде виглядати… і потроху все пішло.
— Чи порівнювала ти свої торішні роботи з тими, що шиєш зараз? Відчуваєш різницю?
— Так, вони стають кращими. А я розумію, що не дарма витратила свій час і що в майбутньому це може стати моєю повноцінною роботою.
— Яка основна мета твоєї справи?
— Я хочу зробити будинок чи квартиру своїх замовників більш затишним і гарним.
— А які принципи ведення твоєї справи?
— Я дуже прискіплива до матеріалів. Замовляю натуральну бавовну з Польщі. Тканинку з синтетикою у складі я використовую по мінімуму. Матеріали купую лише в перевірених магазинах.
— Як ти вважаєш, які перспективи товарів ручної роботи у майбутньому? Чому люди надаватимуть перевагу?
— Думаю, знайдеться багато людей, які вирішать підтримувати творчих майстрів, які намагаються зробити світ красивішим.
— Як ти бачиш масштаби своєї справи у майбутньому?
— Мені хочеться, щоб це було трошки більше, але мова не про світові масштаби. Згодом хочу найняти декілька швачок, людину, що буде фотографувати… Я вважаю, якщо це моя справа, я не обов’язково маю робити її сама.
— Чому люди купують саме твої іграшки?
— Тому що зараз дуже мало дітей, які наважуються вести власну справу. Напевно, мене хочуть підтримати.
— Тобто, ти вважаєш, що одним із чинників розвитку твого бізнесу є твій вік? Що робитимеш, коли виростеш?
— Я думаю, що до того часу мене вже будуть знати. Я матиму великий вибір, якісні матеріали і це буде важливо для замовників.
— Які у тебе зараз виникають труднощі?
— Багато хто думає, що я завищую ціни. Я намагаюся донести до людей у своїх дописах, що це ручна робота, якісні матеріали, я це роблю сама і на це потрібен час. Ручна робота і не повинна бути дешевою.
— Скоро буде рік твоїй справи, ти плануєш якось святкувати?
— Так, хочу влаштувати декілька конкурсів, даруватиму подарунки замовникам.
— Чи давали тобі якісь поради щодо ведення твого бізнесу? Дослухалася?
— Ще ні, але якщо будуть, то я подякую за пораду. Але я вважаю, що поки все роблю правильно.
Теги: