«Бджільництво – у генетичному коді українців», – пасічник з Дніпропетровщини Дмитро Любченко

Тяжка фізична праця, знання та везіння. Без цього пасічник багато меду не накачає. Й, звісно, все залежить від природи, бджіл та цвітіння. 19 серпня пасічники відзначають професійне свято. Чи справді у них таке солодке життя?

Про це Відкритому розповів голова Спілки пасічників Дніпровського району Дмитро Любченко. 

Дмитро Любченко

19 серпня в Україні відзначається День пасічника. Він названий на честь Петра Прокоповича, який першим придумав рамковий вулик розбірного типу. Цей винахід дозволив добувати мед, не вбиваючи бджіл і не руйнуючи стільники, як це робилося раніше.

У цей день завжди по всій країні проходять фестивалі та ярмарки, на яких можна спробувати різні сорти меду. Виробники пропонують віск, маточне молочко, прополіс та інші продукти бджільництва. Але цього року через війну та задля безпеки таких заходів майже не проводять. Виключення – поодинокі ярмаркові локації, які спрямовують на благодійну справу.

«Бджільництво – це для пасічника далеко не солодке життя. Народження меду має дуже довший шлях аби він опинився в руках споживача. Перш за все це природа, хист, знання та вміння самого пасічника, успіх та везіння, тяжка фізична праця. Бджола, яка зимувала – живе 8 місяців, а та, яка народилася влітку – лише місяць живе. Уявіть, на скільки багато сил вони витрачає аби опилити квіточки й повернутися зі здобиччю у вулик», – розповів пасічник Дмитро Любченко.

Дивіться детільніше у відео.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.