Підготовка до літніх Паралімпійських ігор у самому розпалі: цьогорічні змагання пройдуть у Парижі з 28 серпня по 8 вересня. Свої ліцензії на участь вже здобули 16 спортсменів Дніпропетровщини. Серед них і Владислав Загребельний – єдиний з області стрибун у довжину та чемпіон останніх ігор у Токіо.
З чого починає свій тренувальний день, які цілі ставить перед собою та кого вважає головним суперником, спортсмен розповів в ефірі програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
Тиждень тому Владислав Загребельний повернувся зі зборів: разом із командою виїжджав тренуватися до Києва. Сьогодні підготовка до Паралімпіади займає більшу частину його часу – графік складає 6 днів на тиждень, по 1-2 тренування на день. Пригадує, що найбільш інтенсивне тривало 3,5 годин і практично без перерв.
«Мій день розпочинається так само, як і у багатьох українців – з кави. Це такий наш маленький обряд з друзями. Потім приїжджаємо на манеж чи стадіон, робимо кілька кіл для розігріву, добре розтягуємо м’язи та прогріваємо суглоби. Далі виконуємо основну роботу – вона буває різною залежно від дня», – розповідає чемпіон.
Владислав добре знає своїх суперників: із аргентинцем Браяном він змагався і в Токіо, і на Чемпіонаті світу у 2023-му. Тепер спортсмени мають ще й однакову мету – побити світовий рекорд зі стрибків у довжину, який становить 6 метрів 77 сантиметрів:
«На минулих іграх цей хлопець був другим, а я показав свій кращий результат – 6 метрів 59 сантиметрів. Тоді у мене був запас по довжині, бо відштовхнувся трохи далі від планки і втратив сантиметрів 20. Покращити його поки не вдалося, але ще є час для підготовки».
За рішенням Міжнародного паралімпійського комітету, взяти участь у цьогорічних іграх зможуть і спортсмени з росії та білорусі. Владислав Загребельний категорично проти такого дозволу:
«Коли спортсмен знає, що його країна агресор, а він при цьому все одно хоче змагатися у нейтральному статусі – це для мене якийсь нонсенс. Те, що це підтримала міжнародна спільнота… Мабуть, у них бізнес такий. У моєму класі є суперники з росії та білорусі, знаю, що деяких вже допустили. Але стрибати зі мною вони не будуть, братимуть участь у спринті. В будь-якому випадку, у нас не може бути ніяких рукостискань, ніяких обіймів та спільних фото. Якби росіянин простягнув мені руку, я би просто розвернувся і пішов по своїм справам».
Ранок повномасштабного вторгнення Владислав Загребельний зустрів вдома, у Дніпрі. Днем раніше він повернувся із зимового Чемпіонату України в Сумах, проте частина спортсменів не встигла виїхати і майже місяць перебувала в окупації.
«Перший час не було бажання тренуватися, та й ніхто не знав взагалі, чи відбудуться якісь змагання. Весною нас перевезли на базу у Карпатах, там вже почали потроху приходити до тями, відновлювати фізичну та емоційну форму. Сьогодні усі спорткомплекси Дніпра мають укриття різного типу – це не прям бункери, звісно, але вони є. Тож намагаємося виконувати заплановану роботу», – розповідає Владислав.
За відсутності належних умов для тренування деякі спортсмени приймають рішення змінити країну. Втім, наш паралімпійський чемпіон ніколи не розглядав таку можливість:
«Коли тільки почалася війна, я був готовий тренуватися за кордоном, але виступати при цьому за українську збірну. Проте зараз, коли все більш-менш стабільно і зрозуміло, є підтримка держави й «Інваспорту» – не бачу в цьому сенсу».
Повне інтерв’ю із Владиславом Загребельним переглядайте у відео.
