Поліціянтка з Дніпропетровської області розмінує звільнені території України

Офіцер поліції – вибухотехнік з Дніпропетровщини Тетяна Козубова разом із колегами очищає територію від снарядів, що не розірвалися, та закладених окупантами мін.

Про це повідомляє Відкритий з посиланням на пресслужбу Нацполіції у Дніпропетровській області.

Старший інспектор з особливих доручень вибухотехнічного управління ГУНП у Дніпропетровській області Тетяна Козубова прийшла працювати в поліцію у 2003 році кінологом.

Але згодом перевелася у вибухотехнічну службу. У цьому підрозділі вже шість років. За цей час на її рахунку – тисячі знищених боєприпасів, які могли б обірвати людські життя та зруйнувати житло.

“Страху немає, лякають емоції людей – зруйновані життя, перелякані діти – на це дуже важко дивитися. Тут немає жодного вцілілого будинку, жодного двору, куди не прилетіли б ракета, артилерійський снаряд чи куля російського загарбника. Навколо – стихійні поховання людей, оскільки їх ховали там, де виходило. Розбиті дитячі майданчики, де мали б грати діти, обстріляні церкви – ось що насправді викликає жах”, – каже Тетяна.

Вона добре пам’ятає день, коли розпочалася повномасштабна війна: їй із колегами серед перших довелося виїжджати на місця прильотів ворожих ракет. Після деокупації Харківської області на звільнені території виїхали вибухотехніки з усієї України, щоби очищати їх від небезпечних предметів.

“Для нас це така сама робота, яку ми робили і до російського вторгнення. З початку повномасштабної війни спектр моїх обов’язків не змінився. Моя робота і до лютого була небезпечною. Вона вимагає максимальної обережності та уваги. Кожен невірний крок може коштувати життя. На жаль, під час розмінування територій ми маємо втрати – колеги підривалися на протитанкових та протипіхотних мінах. Є загиблі, є й поранені…” – розповідає Тетяна Козубова.

Деокуповані території усіяні мінами та розтяжками, що не розірвалися снарядами. Вони є скрізь. Щоранку вибухотехніки виходять на обстеження дільниць. Територію перевіряють сантиметр зі сантиметром.

Нині тут живе дуже мало людей, які пережили страх окупації. Але небезпека для них ще залишається. Люди продовжують гинути та отримувати каліцтва. Поліцейські розповідають місцевим мешканцям, які бувають міни та що робити, якщо знаходять небезпечний предмет.

Тетяна Козубова – мати двох дітей: 13-річного сина та 6-річної доньки.

“Страшно не тоді, коли над тобою літають ракети, страшно, коли ти не знаєш, що з твоїми дітьми. Тому перше, що я зробила – убезпечила їх. Про особливості своєї роботи дітям не розповідаю. Вони не повинні турбуватися за мене, думати, що я в небезпеці. Хочу їх запобігти таким переживанням”, – каже офіцер поліції.

Тетяна сумує за своїм “напарником” – службовим псом Тагіром, якого змушена була залишити вдома, оскільки для собаки тут надто небезпечно. Пес може нарватися на розтяжку чи міну, загинути. Після того, як вибухотехніки знищать видимі міни, на обстеження території запускають собак, які вміють шукати вибухівку за запахом.

Тагір – професійний розшуковий собака, який пройшов підготовку на пошук вибухівки. Він знаходив заховані гранати та інші боєприпаси під час пошуків. З ним Тетяна неодноразово виїжджала для перевірки повідомлень про мінування важливих об’єктів.

Незважаючи на постійну небезпеку та втому, Тетяна впевнена: війна надає сили боротися і замість паніки та страху – впевненість у своїх діях.

“Це війна розкрила в нас ті сили, про які ми навіть не здогадувалися. Замість паніки та страху, ми відчуваємо силу та впевненість у своїх діях. Ми боремося, виконуємо свою роботу, щоби бути корисними на своєму місці”, – вважає Тетяна Козубова.

Раніше ми писали, що у Дніпрі школярі плетуть маскувальні сітки та роблять окопні свічки для бійців ЗСУ.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.