За плечима Андрія Токаря – служба в органах внутрішніх справ, викладацький досвід і три роки участі в АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення він повернувся на фронт добровольцем, а сьогодні відновлюється в одному з тилових підрозділів.
Про тривале захоплення мистецтвом, персональну виставку у Дніпрі та власне бачення Перемоги військовий розповів в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
Андрій Токар – із родини з художніми традиціями, хоч і не має фахової мистецької освіти. Перші творчі спроби він робив ще в дитинстві, захоплюючись ліпкою та скульптурними композиціями. Остаточно поринути у мистецтво зміг лише в дорослому віці: цьому посприяло народження доньки.
«Я самоучка і не закінчував профільних закладів – взагалі-то, за спеціальністю юрист. Але творчістю займаюся з дитинства, бо у сім’ї були художники, а навколо – картини, фарби й пензлики. Коли пішов на службу, про захоплення довелося забути, аж доки не з’явилася донька. Водив її по різних гуртках, так і сам почав потроху щось творити», – пригадує митець.
Свою авторську техніку Андрій Токар називає «рельєфною графікою». На персональній виставці в «Літературному Придніпров’ї» експонуються 18 його робіт – усі великі та об’ємні, символічні.
«Гадаю, весь сенс у назві – «Палітри буремних часів». Бо часи в Україні зараз дійсно буремні. Але через призму моїх картин намагаюся донести громадянам, що не так все й погано насправді: ми є, ми спілкуємося, ми споглядаємо витвори мистецтва. Україна жива і буде жити. А світ, він же не плаский, а об’ємний – тож мені й хотілося створити щось таке, що можна не тільки побачити, а й помацати», – наголошує художник.
Одна з центральних тем його творчості – героїчна боротьба військових за Україну. Ще у 2014-му Андрій Токар змінив мольберт на автомат, брав участь в обороні Маріуполя, захищав країну на Донецькому та Горлівському напрямках. Із початком великої війни, не роздумуючи, знову став до лав ЗСУ.
«Уся наша спільнота повинна або воювати, або допомагати – іншого шляху не буде до перемоги. Не бігати від ТЦК, не хизуватися, що якось надурили чи за кордон через Тису перепливли. Армія потребує оновлення, одним залізом ми цю війну не виграємо. Звісно, є варіант перечекати, але ж потім вступати доведеться до лав російської армії – і вже йти воювати далі. Тут церемонитися не будуть окупанти», – переконаний Андрій Токар.
Окрім визвольної боротьби українського народу, художника надихають легенди і міфи. У його доробку – алюзії на античну тематику, анімалістичні мотиви та гумористичні замальовки. Деякі створені у тандемі з дружиною: Олена доповнює їх віршами власного авторства.
«Інколи я працюю над картиною, але й сам не до кінця розумію, про що вона. Тоді доручаю своїй жінці донести ідею у поетичній формі. Часом їй вдається здивувати навіть мене», – жартує військовий.
Дніпровська виставка Андрія Токаря триватиме до кінця зими: картини тут можна не лише споглядати, але й придбати у власну колекцію. Частину коштів від прибутку митець планує передати на потреби ЗСУ.
