Створив найбільшу у Європі дров’яну піч: гончар з Дніпра про мистецтво та унікальні досягнення

Гончар з Дніпра Сергій Горбань збудував найбільшу у Європі дров’яну піч, а також створив райський куточок на місці колишнього сміттєзвалища.

В майстерні з садом, яка з’явилася на місці колишнього сміттєзвалища на краю Балки Довгої, понад 30 років мешкає та працює гончар Сергій Горбань. Сьогодні його ім’я знають далеко за межами Дніпропетровщини. Митець створює дивовижні вироби, які купують в тому числі за кордоном.

Про те, як на місці занедбаної місцевості з’явився чарівний сад з терасами, а також про життя, війну та волонтерство Сергій Горбань розповів у програмі «Український характер» на телеканалі Відкритий.

Сергій Горбань народився 8 листопада 1972 року у Дніпропетровську (нині Дніпро). Він майстер-самоук. Багато чого запозичив із книг та інтернету, вперше зустрів професійного гончара у селі Опішня на Полтавщині.

За словами Сергія, першу глину йому подарував знайомий, який раніше почав займатися керамікою і ліпив у гіпсовій формі, а не за гончарним колом.

У 1992 році вивчивши ази гончарного ремесла відкрив майстерню у куточку глинобитного будиночка, а перша піч для випалювання, за словами Сергія, в нього була розміром з мікрохвильову пічку.

Вже у 25 років провів персональну виставку в Дніпропетровському художньому музеї

Сьогодні майстерня Сергія Горбаня вважається чи не найбільшою у Дніпрі, а найменувань виробленої продукції так багато, що всього і не перерахуєш: вивіски для магазинів і кав’ярень, умивальники, ванни, вазони та посуд.

Фото з архіву Сергія Горбаня

«У 80-ті роки на цьому місці знесли 5-6 будівель, тому що був зсув. Тут не можна було ні жити, ні будувати. Тільки бабуся з дідусем лишилися доживати»

Маленька хатинка, яка дісталася Сергію у спадок і територія поблизу житла не були схожі на те, що ми бачимо тут зараз.  Місце, куди люди роками скидали сміття, поступово перетворилося на стихійне лихо. Але майбутнього митця приваблювала тиша і спів птахів.

«Мікроклімат був особливий. Саме тут я формувався як митець, як гончар. Ще з дитинства я любив з глини, яка є у нас під ногами – жовта, мазанка, ліпити на програвачі грамплатівок. Коли пробував на ньому ліпити, він крутився та зупинявся. Але видно було задатки митця, які вже тоді формувались. У 20 років захотілось себе реалізувати і приймати рішення по професії. Я тоді вже підробляв тим, що клав керамічну плитку. З батьком ми ставили антени по місту. Було непогано. Можна було гроші заробити, але це було не цікаво. Мені цікавіше займатися чимось своїм. Тому я лишив ту роботу, ті підробітки, які приносили гроші і повністю перейшов до гончарства»

Фото з архіву Сергія Горбаня

Фото з архіву Сергія Горбаня

– Яким був шлях становлення? Чи було важко?

«Звичайно, важко. Були періоди, коли доводилося купувати яблука третього сорту. Знаєте, такі гнилі, з яких треба виковирювати те, що ще можна їсти»

– А дружина як цей період витримала?

«Вона сильна. Вона теж працювала. Завжди мене підтримувала і ніколи не пропонувала іншої справи. Вона завжди сприймала так, що це для мене важливо і завжди намагалася покращити те, чим я займаюся, допомогти та підказати»

Фото з архіву Сергія Горбаня

– Скільки років ви будували ландшафтний сад?

«Приблизно 9-10 років. Спочатку потрібно було зробити ландшафт, тераси. На це пішло кілька років. А потім вже висаджували рослини.  Ми спеціально не обирали якісь унікальні, а саме ті, які ростуть в степах, у нас, в Україні. Ялівці, сосни звичайні, піраканта та інші»

Дивовижний сад у серці Дніпра вдосконалювався разом з митцем. Сергій з часом почав проводити майстер-класи та об’єднувати навколо себе однодумців. Заради збільшення об’ємів гончарного виробництва збудував найбільшу у Європі дров‘яну піч, якою продовжує активно користуватися.

– Скільки потрібно дров, щоб запалити цю піч?

«Випал триває приблизно 20 годин і за цей час ми спалюємо близько 8-ми кубометрів дров. Для прикладу у «Камазі» десь 6-8 кубометрів. Я спеціально робив піч такою, щоб можна було заходити всередину в шапці. Тому, що перші дві печі були меншими і треба було нахилятися. Це незручно. Я вирішив зробити так, щоб було комфортніше. В глибині печі стоять вироби. Тут палає полум’я, підіймається, проходить між горщиками, і виходить в трубу.  Вироби один на одному стоять, на полицях, по-різному»

– Наскільки тривка глина?

«Кераміка – один з найвитриваліших матеріалів, які можуть дуже довго існувати, століттями».

Фото з архіву Сергія Горбаня

– Що б ви хотіли у майбутньому залишити для нащадків?

«Головне, що має залишитися – це сама традиція гончарства. Тому, що коли я починав у 90-ті роки, гончарство сприймалося як хвороба чи збочення. Проводячи майстер-класи, навчаючи людей, роблячи це місце привабливим, я присвятив багато часу для того, щоб гончарство витягнути із забуття. Це співпало зі світовими тенденціями.  Дуже багато людей хочуть займатися цим мистецтвом як хобі, обрати для себе таку професію»

Фото з архіву Сергія Горбаня

– Як війна вплинула на ваше життя та діяльність?

«Вже у 2014 році стало зрозуміло, що ми на фронті. Культурний фронт – це теж фронт. Багато моїх знайомих пішли воювати, стали волонтерами. Ми шукали варіанти продажу виробів для того, щоб донатити. І тоді у мене з’явилося рішення будувати майстерню. Це було відповіддю на ці події, дало змогу проводити масштабні заходи, більше людей приймати.

До нас часто приїжджали бійці, які лікуються, на реабілітацію. Вони лікують не лише тіло, а й душу. Приїжджають, ліплять. Є люди, які організовують групи, привозять до нас, ми співпрацюємо. Зараз ще внутрішньо переміщені особи приєдналися. Вони потребують уваги. Дуже багато людей, у яких загинули родичі. Ми проводимо для них заходи з майстер-класами, просто з відпочинком.

У перші дні повномасштабного вторгнення приймали людей з окупованих територій. Вони їхали зазвичай далі. Дехто залишався на тиждень, два або три.  Потім ми почали повертатися до майстер-класів, робити свою справу. На нашій території була кіношкола з уроками акторської майстерності. Більша частина групи – це люди з окупованих територій. Вони всі казали, наскільки це їм важливо. Це дуже класний терапевтичний ефект».

Фото з архіву Сергія Горбаня

– Чи плануєте участь у виставках?

«На цьому етапі ні, але ми передаємо свої вироби та беремо участь у виставках та аукціонах, де продаються роботи для збору коштів на потреби ЗСУ»

Про відомого на всю Україну гончара Сергія Горбаня дивіться у випуску програми «Український характер».

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.