Тепер насильство — не приватна справа. Держава зобов’язана реагувати на кожний відомий акт, не зважаючи на те, чи написала людина заяву або сторони примирилися.
Про це Відкритому розповіли голова ГО «Промінь Дніпро» Олена Моргун та юристка, правозахисниця ГО «Правозахисна група «СІЧ» Ксенія Онищенко.
11 років тому, на початку травня, Рада Європи ухвалила Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Однією з розробниць Стамбульської Конвенції була й Україна. 7 листопада 2011 року Україна підписала Стамбульську конвенцію, проте вона так і не була ратифікована українським парламентом.
«Українські депутати говорили, що підписання цього документу “не на часі”. А правозахисники, активісти і всі, хто боровся за права жінок, неодноразово просили владу ратифікувати конвенцію — писали петиції, проводили марші, створювали дискусії. 20 червня, незважаючи на війну, закінчилася більш ніж десятирічна епопея: Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства. Тепер і в Україні буде діяти найважливіший інструмент з протидії насильству над жінками. Це важливий крок не тільки до Європейською Союзу, але й до цивілізованого світу, де насильство в будь-яких формах заборонено і не визнається «нормою життя», – розповіла голова ГО «Промінь Дніпро» Олена Моргун.
Олена Моргун
Стамбульська конвенція посилює зобов’язання держави та надає інструменти для захисту населення від всіх форм насильства, серед яких фізичне, психологічне, сексуальне тощо.
«Цінність Конвенції полягає в тому, що вперше в міжнародному документі, який обов’язковий до виконання йдеться про різні вияви насильства стосовно жінок (сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, примусовий шлюб, примусовий аборт, примусова стерилізація, каліцтво жіночих статевих органів, злочини заради так званої “честі”, переслідування, сексуальні домагання). Все це розглядається не як приватні питання особи, що постраждала, або внутрішні проблеми родини, а як злочини та порушення прав людини, відповідальність за реагування на які покладається на державу. До ратифікації Конвенції насильство підпадало в Україні як під адміністративне, так і під кримінальне законодавства. Проте кривдника, на якого не накладено щонайменше два адміністративні стягнення протягом року, не можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Стамбульська конвенція виправляє цей недолік. Тому що вимагає від країн розслідувати всі випадки домашнього насильства як кримінальні злочини», – пояснила правозахисниця ГО «Правозахисна група «СІЧ» Ксенія Онищенко.
Ксенія Онищенко
Відтепер кривдники нестимуть кримінальну відповідальність за будь-який вид насильства. Крім того, покарання буде жорстокішим, якщо потерпілі є родичами чи партнерами або якщо свідком насильства стала дитина.
Думати, що після ратифікації Конвенції все відразу зміниться й домашнього насильства не стане, не варто. Вона вступить в силу через 3 місяці. Але головні переваги, які Україна матиме від ратифікації Стамбульської конвенції, лежать у площині вдосконалення законодавства і наближення його до стандартів ЄС. Це ще один крок, що наближатиме Україну до набуття повноправного членства у Європейському Союзі.
