Війна та віра: для чого українській армії військові капелани?
У 2014 році, одразу після анексії Криму російською федерацією, священник ПЦУ Дмитро Поворотний вирішив стати військовим капеланом. Тривалий час він перебував у добровольчих підрозділах на Донбасі, доставляв гуманітарну допомогу та вивозив тіла українських бійців із тимчасово окупованих територій.
Про те, як змінилася його місія за два роки повномасштабного вторгнення, дніпровський священнослужитель розповів в ефірі програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
За словами отця Дмитра, головна задача капелана на фронті – забезпечити військових у рівному доступі до релігійних потреб. При цьому священник не виступає представником конфесії у підрозділі, натомість – є «нейтральним»представником релігійної спільноти.
«До усіх релігійних практик ставлюся абсолютно нормально. Звісно, я не приймаю в них участі, якщо це не моя конфесія, але добре розумію потреби людей. Якось водив хлопця-мусульманина до його громади у мечеть, так само і з протестантами. «Перетягувати» у свою віру капелан не має права, це заборонено законом. Але якщо людина воцерковлена, для неї важливі речі, до яких вона звикла у мирному житті – служби, таїнства сповіді, причастя тощо. Я, як капелан, маю їй це забезпечити», – відзначає Дмитро Поворотний.
До священника звертаються із різними питаннями, і одне з найчастіших – дилема військових щодо використання зброї. Адже вбивати, з точки зору християнства, смертний гріх.
«Звичайно, їх це турбує – як і будь-яку адекватну людину, якщо вона не маніяк. Вбивати не є нормально, і вся культура міжлюдських стосунків у суспільстві побудована на принципах, де вбивство це табу. Але у просторі війни гуманність і цивілізованість змиваються, і людина опускається до рівня інстинктів та рефлексів – просто щоби вижити у цих умовах. Чим довше вона там перебуває, тим складніше її потім повернути до нормального життя», – розповідає священник.
За 10 років служіння формат капеланської діяльності Дмитра Поворотного набирав різноманітних форм. Сьогодні він опікується не лише захисниками у війську, а й пораненими та полоненими, підтримує родини вже загиблих Героїв:
«Ми маємо прийняти і визнати той факт, що Україна несе неймовірні втрати у людях. Втрати не тільки військових, які покликані бути на вогневих рубежах, але й десятків тисяч мирних українців, вбитих росіянами у своїх оселях. Від цього треба оговтатися. Капелан працює і з полоненими, які перетерпіли там тортури і знущання. Нещодавно був черговий обмін, додому повернулися дівчата й хлопці, які перебували у полоні майже 2 роки – ще з часів Маріуполя».
Розмірковує священник і про прощення росіян: чи можливе воно взагалі? На думку Дмитра Поворотного, під час війни про це думати не варто, головне – зберегти людяність, доброту і милосердя:
«Давайте не ставити собі цілі та задачі вищої математики, а жити поки що простими категоріями. Полюбити ближнього, допомогти ближньому, підтримати ближнього. А про ворога подумаємо тоді, коли прийде час».
Повне інтерв’ю із військовим капеланом переглядайте у відео.
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.
