Залишила бізнес і пішла служити: історія “Сонечка ППО” з Дніпра

Ольга з Дніпра пішла на війну з початку повномасштабного вторгнення. Жінка все життя займалася бухгалтерським обліком, а тепер її звуть “Сонечко ППО”.

Про це повідомляє Відкритий з посиланням на “КУСТ”. 

Ольга мала величезний досвід роботи у державних службах – 24 роки. Працювала спочатку в обласній адміністрації, потім у міській – займалася бухгалтерським обліком. А паралельно ще й керувала бізнесом.

“Я б ніколи не подумала, що триматиму в руках автомат”, – каже військова.

“Сонечко ППО” – так Ольгу між собою прозвали побратими по службі. Бо посміхається навіть після чергового нічного наряду, коли від важкого броніка знову болить спина.

Вдома на неї чекають люблячий чоловік та 8-річна донечка. І все це раптом відійшло на другий план, коли 24 лютого 2022 року росіяни розпочали повномасштабний наступ.

“Я ніколи не була тою людиною, яка сидить в стороні, якщо може допомогти. Я знаю, як перетворити “ні” на “так”. Для мене перешкод не буває. Я точно знала, що мої знання та досвід потрібні Збройним Силам. Спочатку допомагала як волонтерка, утім уже влітку 2022 стало зрозуміло: війна надовго. Ми тоді з чоловіком сіли поговорити: хто з нас там більше потрібен. Вирішили, що я. Залишила тоді доньку і магазини на ньому”, – згадує жінка.

На службі Ольга займається тим, в чому вона профі – фінансами. Допомагає військовим дістати те, що потрібно саме зараз. Складає документи, пише листи, відправляє прохання, підключає знайомих держслужбовців.

“Коли я прийшла, колеги з міськради самі запитали, чого потребує військова частина. Тоді це були звичайний папір, акумулятори, рації. У блекаути – генератори та морозильні камери. На автотранспорт добилася субвенції. Колишні колеги знають, якщо я кажу – то треба”, – згадує військова.

Але це далеко не всі  її обовʼязки. Ольга, так само як і хлопці, чергує у складі вогневих груп. Це значить: щойно у місті лунає тривога – її група виїжджає на встановлене місце, намагається збити ракету чи дрон.

“Я не стріляла, але була у складі розрахунків, коли співслужбовці збивали дрони. Тривожно тільки коли одночасно і ракетна атака, і шахеди. Якщо летить безпілотник, то ти бачиш ціль, це простіше, вже йде адреналін. А коли ракета – це страшно”,– розповідає жінка.

Чоловік Ольги також призвався в ППО, проте служить в іншому підрозділі. Бачаться вони рідко, інколи перетинаються випадково.

Донечці Ольги нещодавно виповнилося 10 років. Батьки зробили усе, аби не травмувати Аріну війною. Подружжя займалося волонтерством з самого початку повномасштабного вторгнення, тож дитина звикла до того, що батьків часто немає вдома.

Нині Аріну здебільшого доглядають бабусі. Забирає до себе дівчинку і старший брат – він дорослий, має уже власну родину.

Та понад усе Ользі важко не бачити доньку. Коли у мами відпустка, дівчинка просить її залишитися вдома. Мати повертається на службу, утім, турбуватися за дитину не перестає. Вони щодня зідзвонюються, Ольга пише малій, аби та не забула поїсти чи лягти вчасно спати.

“Я звикла до держслужби, дресована на державу працювати. Хоча, коли завдання сипляться, а людей не вистачає – нелегко. У нас так багато добових нарядів, що ти думаєш тільки, як поспати, покупатися, випрати речі. Коли лунали вибухи, мозок був настільки стомлений, що я думала: це комунальні служби кидають сміттєві баки”, – розповідає Ольга.

Понад усе вона нині мріє про захист неба, глобально – про мир. Й вже точно знає, чим займатиметься після перемоги:

“Повернуся до свого життя, яке було до війни. До тихого і спокійного: діти, дім, дача. Але не нудьгуватиму. Я завжди була і буду генераторкою ідей”.

Нагадаємо, Дніпро залишається надпотужним хабом допомоги військовим. Зокрема тому, що у реабілітаційному центрі міста їх буквально ставлять на ноги після поранень.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.