“Завжди мріяла водити тролейбус”, – Валерія Пікуліна з Бахмута працює водійкою тролейбуса у Дніпрі

У Дніпрі здійснилася мрія 23-річної Валерії Пікуліної із Бахмута – вона стала водійкою тролейбуса.

Про це повідомляє Відкритий із посиланням на департамент транспорту Дніпровської міськради.

Валерія Пікуліна працює на 20-му маршруті. “Дівчина? Молода, за кермом? Усі очікують, що водій – зрілий чоловік чи жінка. Не двадцятирічна дівчина”, – каже вона.

Проте Валерія з тролейбусом вже на “ти”, оскільки її тісне знайомство з електротранспортом розпочалося ще десять років тому.

“Це сталося, коли була ще підлітком, удома – у Бахмуті. Переходила дорогу перед тролейбусом, а це заборонено правилами дорожнього руху. Не помітила машини, вона мене збила. Тоді я познайомилася та потоваришувала з водійкою тролейбуса, з якою їздила на фізпроцедури. Потім почала спілкуватися з кондукторами. Провела так майже все літо та зрозуміла, що хочу зв’язати своє життя з електротранспортом”, – згадує дівчина.

Серед однолітків у неї друзів було небагато. “Своєю” вона почувала себе в компанії працівників електротранспорту. Коли виросла, хотіла піти працювати кондуктором у Бахмуті, але її не взяли. Влаштуватися вдалося в Києві. У столиці Валерія спробувала себе у ролі кондуктора, контролера та диспетчера. Чекала, доки виповниться 21 рік, щоб навчатися на водія. Її направили на курс водіїв електротранспорту до Дніпра.

Не встигла Валерія освоїтись на новому місці, як почалося повномасштабне вторгнення. Але це не завадило навчанню. А наявність досвіду лише допомагало.

“Навчання давалося важко тим, хто не був у цій темі. А я вже багато чого знала, готувалася до цього із 13 років”, – каже Валерія.

Вперше самостійно сіла за кермо 23 листопада. Саме цього дня через масовану ракетну атаку в Україні стався перший блекаут.

“В’їжджаю у поворот, зникає напруга. Все навколо гасне, табло не працюють, зв’язку немає. Думаю: “Все. приїхали”. Зупинилися ми тоді о 3-й годині дня, а в депо нас довезли о 12-й ночі. Такий був перший робочий день”, – розповідає дівчина.

Вже понад три місяці вона повноцінно працює за кермом тролейбуса. Валерія свою роботу порівнює із хобі.

“Мені подобається, що не сиджу у чотирьох стінах. Офіс – не для мене. Я люблю рух. А світанки та заходи сонця – окреме кохання. Особливо, коли Новим мостом їдеш і бачиш, як місто прокидається. Подобається також спілкуватися з людьми. З колегами на одній хвилі. Що з молодими, що зі старшими. Усі один одного розуміємо”, – каже Валерія.

У Дніпрі дівчина не лише здійснила свою мрію, а й зустріла “трудову” родину. Колеги допомогли освоїтися у новому місті. КП “Дніпровський електротранспорт” надало житло.

За рідним Бахмутом Валерія сумує. Не знає, чи зможе повернутися до рідного міста. Дніпро ж став другою домівкою, де вона живе, працює та набирається досвіду.

Раніше ми писали, що означають кольори та орнаменти на великодніх писанках.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.