«Близько до серця»: як розмовляти з дітьми про війну

Війна триває і з кожним разом у малечі виникає все більше питань, щодо того, що відбувається в Україні. Адже вони все чують, бачать та розуміють. Діти втрачають звичну повсякденність, а безпеку шукають у батьків.

Як правильно розмовляти з дітьми на тему війни, у випуску проєкту «Близько до серця» розкаже психологиня Анна Скрипко, повідомляє Відкритий.

Герої цього випуску «Близько до серця» – Тетяна Рубан і двоє її дітей 11-річна Даша та 5-тирічна Маша. Вони переселенці із Сєвєродонецька. Коли почалася повномасштабна війна, мати й доньки опинилися порознь. Дівчаток забрали до себе бабуся з дідусем. Та село, в якому вони мешкали швидко окупував ворог. На їхній город заїхав російський град і обстрілював Сєвєродонецьк, де на той момент залишалася Тетяна.

«Близько 6-ї ранку мені подзвонили, що почалася війна, для мене це був шок. Це зима, вікна закриті, я нічого не чула. Я вийшла на балкон, дійсно, навколо вже було чутно вибухи. Свекр сказав, що забере дітей, бо в них є підвал. Коли почалися вже прильоти у місто, тоді стало дуже страшно. Просто паніка – це не те слово. В той момент я розуміла, що дітей окрім мене ніхто не забере, чоловік служить у лавах ЗСУ. Ми на відстані 10 км один від одного, а дістатись не можемо. В них у городі стояли «гради» і били по Сєвєродонецьку кожні дві години. Мені дзвонили і казали, що від них відліт і через хвилину у нас приліт. Всі хто це пережили, вони розуміють. Твоє тіло і душа знаходяться між небом та землею, і ти не знаєш що буде далі. Я коли побачила своїх дітей, вони мене з ніг збили. Я в одязі, вони мене повалили, обіймались. Коли заїхали на територію України – стало легше. Небо для всіх, але там наче в пеклі», – розказує Тетяна.

За словами психологині, особливо зараз підлітки беруть на себе відповідальність, якої раніше не було. Адже вони знаходяться на межі між дитинством та дорослішанням. Як дорослі, вони хочуть допомагати та приносити користь.

«Іграшки для дитини – це дуже важливий об’єкт. Це друг, на нього вона може перенести свої страхи та емоції. Говорити з іграшкою. Саме в в цій підтримці дитина стає сильнішою, адже відчуває, що може когось врятувати. В залежності від того як нервова система спрацьовує, вона може закритися або стати агресивнішою. Наш мозок і наші нерви можуть витримати короткотривалий стрес, але ми зараз знаходимося в довготривалому. Дуже добре, коли малеча займається активною діяльністю, наприклад танцями. Бо тоді дитина може завдяки рухам пропрацювати цей стрес», – зазначає психологиня Анна Скрипко.

Повний випуск можна подивитися на нашому Youtube-каналі.

Підписуйтеся на наш Youtube-канал! Там на вас чекає ще більше відео.