Голод, підвали та щоденні обстріли: військовослужбовиця з Маріуполя про життя в облозі

Вже 15 років Євгенія Іванова служить у лавах Національної гвардії України. Війна застала її в рідному Маріуполі: більше двох тижнів жінка разом із родиною рятувалася у підвалі багатоповерхівки.

Про те, як виживали та як вибиралися з оточеного міста, військовослужбовиця розповіла в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».

Події 24 лютого 2022 року стали для Євгенії несподіванкою. Незадовго до вторгнення жінка вийшла із декретної відпустки та повернулася у частину, де служила разом з чоловіком. Подружжя мало надію, що воєнні дії не триватимуть довго – проте все розгорталось інакше:

«Наше місто було прифронтовим, обстріли східної частини ми пережили ще у 2014 році. Тоді Маріуполь відвоювали українські війська, тож ми сподівалися, що ось-ось – і все скінчиться. На жаль, цього не сталося. Обстріли тривали вдень і вночі, а коли почали бомбити з авіації, я з мамою та трьома донечками переїхала до квартири брата», – пригадує військова.

Майже 17 днів вони з родиною провели у підвалі: спали просто на підлозі, а дрова розпалювали лише для приготування їжі. Усі речі, які мали в квартирі, одягали на себе та дітей – це був єдиний спосіб зігрітися.

«Кожен ранок розпочинався з того, що я мала готувати їсти. Ми знайшли якісь дрова, чоловіки їх попиляли. Хліба на той час вже не було в Маріуполі: єдиний хлібзавод знаходився на лівому березі, ми перебували на правому, а поставки з інших міст припинилися. Готували невеличкі такі коржики – брали муку, трошки солі і змішували з водою. Тісто робили густим, потім смажили його на сковорідці», – розповідає Євгенія Іванова.

Втім, такої «випічки» вкрай не вистачало, щоб наїстися – тоді Євгенія з братом виходили до міста, шукаючи продукти у розграбованих магазинах. У Маріуполі не було ні світла, ні газу, де-не-де ще можна було спіймати зв’язок. Лише кілька разів жінці вдалося поговорити з чоловіком, який перебував на бойових завданнях. Він наказав рятувати дітей, тож 17 березня Євгенія залишила місто. Попри небезпеку із собою взяла військову форму та усі необхідні документи.

«Ми чекали на евакуацію, але ніякої евакуації не було. Виїхали завдяки знайомим брата – спочатку до Бердянська, звідти до Запоріжжя, а потім до Дніпра. Ворожі блокпости проходили дуже важко, хвилювалися. Мене врятували мама-пенсіонерка та маленька дитина на руках. А тих, хто був один, росіяни оглядали прискіпливо: чоловіків роздягали, у жінок перевіряли телефони», – зазначає спікерка.

Ще перебуваючи у Запоріжжі, Євгенія Іванова отримала звістку про смерть чоловіка. За повідомленням командування, він загинув від поранення кінцівок. Найважче втрату переживала середня донечка, 13-річна Софія.

«Я розуміла, що довго приховувати не зможу, тому довелося розказати. У дитини був стрес і моральний зрив, вона говорила, що не хоче жити без батька. Нам допомогла організація «Діти героїв»: вони надали для родин загиблих виїзну психологічну підтримку до Іспанії. Я наважилася відправити свою дитину на реалібілітацію».

Сьогодні Євгенія Іванова продовжує нести службу у Нацгвардії, тепер у Дніпрі. Детальніше про те, як склалося її життя у новому місті – у відео.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.