Інструктори добровольчого батальйону «Госпітальєри» рятують поранених бійців на фронті та навчають людей основам домедичної допомоги. Військовим і цивільним пропонують курси різної тривалості: на кожному рівні – специфічний об’єм підготовки.
Як правильно визначатись із навчанням та на що звернути увагу при виборі тренерів? Про це в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий» розповів інструктор з тактичної допомоги добробату Всеволод Дорофєєв.
За словами Всеволода Дорофєєва, володіння навичками домедичної допомоги – це знання, які можуть стати вирішальними не тільки у воєнний час. Своїм курсантам «Госпітальєри» пропонують напрацьовану методологію викладання, матеріальну та технічну базу, а також симуляційні відпрацювання. Обирати серед різноманіття курсів та програм інструктор радить з урахуванням власної мети.
«Якщо ви людина, яка хоче мобілізуватися, хоче йти до якогось оборонного відомства, то вам потрібен курс саме військового спрямування. Якщо ви працююєте у місті, де так чи інакше є ймовірність травматичних випадків – це курс першої допомоги при травмі, який ми теж викладаємо. Якщо у оточенні є люди похилого віку з певними особливостями, краще обирати курс із базової підтримки життя. Той чи інший стан може спіткати вас зненацька, тож ви маєте знати, як впоратися у кожній конкретній ситуації. Підбирайте собі програму, яка доцільніша», – розповідає інструктор.
Суттєво повпливати на вибір курсу або групи можуть компетенції тренерів, які навчатимуть людину. Всеволод Дорофєєв має сертифікації від Української військово-медичної академії, Всеукраїнської ради реанімації, Національної асоціації екстрених медичних техніків, а також програми «Mine Risk Education» від ГО «Український легіон».
«Є люди, для яких важливо, аби їхній тренер обов’язково мав бойовий досвід. Є ті, яким принципово важлива медична освіта. Хтось звертає увагу на резонансні події, у яких ці люди брали участь. Кожен з курсів ґрунтується практично на тому самому – наданні допомоги при різних обставинах. Але є ще й безпековий фактор, який потрібно враховувати. Якщо ми беремо складову військової медицини, там завжди орієнтуємося на систематичну загрозу життю: через вибухи, обстріли тощо. Надаючи допомогу, нам важливо контролювати, що відбувається навколо, слухати вказівки командира. Що у певних ситуаціях є абсолютно протилежним цивільному життю», – пояснює «госпітальєр».
У воєнний час він радить кожному опанувати курс, який ґрунтується на травматичному векторі. Це навички зупинки масивної кровотечі, розблокування верхніх дихальних шляхів, вміння визначати невідкладні стани, надавати допомогу та чітко описувати їх працівникам швидкої. Тривалість такого навчання займає до 8 годин.
«Пропонуємо і курси військового зразка. 3 доби – загальний курс підготовки військовослужбовця, 7 діб – курс підготовки бійця-рятувальника, у межах двох тижнів – тривалість курсу бойового медика. Кожен з них вирізняють маніпуляції, які є специфічними для того чи іншого напряму підготовки. Наприклад, на рівні бойового медика навчаємо введенню препаратів, додаємо інфузійну терапію, гемотрансфузію та застосування певних технічних приладів для контролю кровотечі», – зазначає Всеволод Дорофєєв.
Повне інтерв’ю з інструктором добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» переглядайте у відео.
