Про Дніпро: перший водопровід та водонапірна вежа Катеринослава

У Катеринославі (нині – Дніпро) перший водопровід з’явився у 1869 році.

Про це повідомляє Відкритий із посиланням на Facebook-групу “Історія у фотографіях. Катеринослав-Дніпропетровськ”. 

За даними відомої дослідниці історії нашого міста Олени Присягіної, у 1860-х роках Міська Дума під керівництвом Давида Пчолкіна ухвалила рішення про будівництво першого у місті водопроводу. У 1869 році спеціально найнятий для реалізації проекту інженер Фрідріх Ротман здав споруду в експлуатацію.

«Від водозабору біля Монастирського острова, дві парові машини двома помпами подавали воду в нагірну частину міста, де на Соборній площі був влаштований резервуар.

З нього вода через піщані фільтри чавунними трубами надходила до перших щасливчиків. Ними, звичайно ж, виявилася міська еліта, що проживала в центральній частині міста – вулиці Потьомкінська (Ворошилова), Нововодворянська (Дзержинського), Семінарська (К. Цеткін), провулок Струковський (Урицького). Потужність системи становила 1000 відер на добу», – розповідає Олена Присягіна.

Протягом перших років водопровід залишався у використанні Ротмана, який до 1884 року довів його потужність до 20 000 відер на добу. Тарифи були такі: відро води – 1/4 копійки, бочка на 40 відер – 6 копійок. За договором з Міською Думою, Ротман був зобов’язаний постачати воду безкоштовно для пожежогасіння та поливу вулиць, а також незаможним – за спеціальними талонами, які видавали в управі.

Але бізнес у Ротмана не склався, хоча винний у цьому був тільки сам інженер. Піщані фільтри воду швидше забруднювали, ніж очищали, взимку через невелику глибину закладення труб вони постійно розморожувалися. Зрештою Дума вирішила застосувати спосіб, що давав гарантований результат у всіх містах та містечках від Варшави до Москви – здала систему в оренду єврею. Роль рятівника Вітчизни дісталася інженеру Е. Герцу.

“Інженер встановив другий фільтр, збудував водонапірну вежу на Соборній площі, значно розширив міську мережу, довівши її аж до Озерки, за допомогою нових насосів підняв пропускну здатність до нечуваних 140 000 відер на добу.

Проте неприємність підкралася з іншого боку. Розширення мережі спричинило падіння тиску, і жодна вежа не допомагала. Через слабкий натиск у трубах накопичувалися нечистоти, і проведені невдовзі аналізи показали – вода до вживання категорично не придатна”, – продовжує розповідь історик Дніпра.

Тоді влада вирішила побудувати абсолютно новий водогін з водозабором у Нових Кайдаках. Будівництво доручили Олександрівському заводу Брянського товариства (нині завод ім. Петровського), субпідрядником стало санітарно-технічне бюро “Ф. І. Платс та Ко” і справа налагодилася.

Роботи було виконано у 1906-1909 роках, а пов’язані з цими організаціями артефакти можна побачити на вулицях міста і сьогодні. Наприклад, люки та кришки колодязів, які виготовлялися на заводі Хельстрема та Морозова в Нижньодніпровську (нині Амур-Нижньодніпровський р-н) – точні копії аналогічних кришок, що вироблялися Брянським заводом.

Також у місті збереглося кілька найкрасивіших старовинних водонапірних веж. Дві башти використовувалися для водопостачання ділянки міських дач. Одна з них справді унікальна. Вона споруджена приблизно у 1909-1910 роках у незвичайному для таких об’єктів стилі модерн (колишній ресторан “Стара башта”).

Фото з архіву Олени Присягіної

Раніше ми писали, де у Дніпрі знаходиться найкоротший проспект міста.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.