В шахтах Дніпропетровщини жінки замінили мобілізованих чоловіків

Щодня на глибину кілька сотень метрів на одній із шахт ДТЕК неподалік Павлограда спускається понад 120 жінок – це лише 3% всіх підземних працівників шахти.

Про це заявив заступник директора “ДТЕК Павлоградвугілля” Андрій Чернецький в інтерв’ю “Економічній правді”, інформує Відкритий.

Після початку великої війни на шахтах компанії ДТЕК відбулися значні зміни. На виробництві з’явилися жінки, яким раніше заборонялося працювати під землею. Представники ДТЕК стверджують, що без участі жінок видобуток вугілля став неможливим.

Сотні метрів під землею

Андрій Чернецький, заступник директора “ДТЕК Павлоградвугілля”, вказав, що прийняття такого рішення було необхідним. На одній з шахт поблизу Павлограда за останні два роки тисяча робітників стали військовими, що складає чверть всього персоналу.

“Тепер без жінок стало неможливо видобувати вугілля на Західному Донбасі. Готових фахівців, які прийшли б і працювали в тих умовах, в яких ми працюємо, майже немає. Через війну не вистачає людей”, – каже Чернецький.

Сьогодні дедалі більше працівниць проходять навчання, аби опанувати новий фах, а перелік підземних професій для жінок поповнюється новими.

Працювати на важких, небезпечних та підземних роботах жінкам донедавна забороняв Кодекс законів про працю від 1971 року. Турбота про збереження репродуктивної функції не ставилася під сумніви до березня 2022 року. Через початок великої війни парламентарі вирішили тимчасово скасувати цю норму.

Жінок у металургії та на видобувних підприємствах насправді завжди було немало. Наприклад, на підприємстві “Павлоградвугілля” третина персоналу складалася саме з них, але їхня діяльність в основному обмежувалася роботою на поверхні.

Зниження на глибину 260 метрів можна порівняти зі зльотом літака: так само шумно, так само відчувається закладання вух. Це відчуття не зникає протягом певного часу. Як тільки виходимо з ліфта, нас зустрічає Ольга, яка керує важільною системою під землею. Благодаря її роботі працівники, вантажі та обладнання з поверхні безпечно потрапляють на глибину.

На своїй посаді Ольга лише пів року. До початку великої війни працювала на Авдіївському коксохімічному заводі, який з 2014 року перебував під періодичними обстрілами росіян. Зараз в Авдіївці тривають важкі бої. Від підприємства майже нічого не лишилося і відновленню воно не підлягає.

У будь-якій шахті існує власна система підземного транспорту, оскільки її довжина може досягати сотень кілометрів. Цей транспорт необхідний не лише для переміщення вантажів, але й для транспортування працівників до їхніх робочих місць. Його роль виконують спеціальні вагонетки, які діють за принципом канатної дороги.

Анастасія, яка працює машиністкою майже рік, керує канатною дорогою з маленької комірки, подібної до приміщення охорони на автомобільній парковці. Всередині темно, ледь не єдине джерело світла – екран з інформацією, довкола якого розміщені кілька пультів управління.

Раніше жінка працювала в охоронному холдингу – охоронцем шахти. Спершу, каже, під землю було страшнувато працювати, але вона швидко звикла. За рік отримала третій розряд з чотирьох можливих для її професії.

Анастасія переїхала до Павлограда з Луганщини. Серед її колег чимало людей, які змінили місце проживання через російську агресію і працевлаштувалися на шахті.

“Гарну роботу складно знайти, скрізь великий потік людей”, – каже Анастасія.

Серед своїх мотивацій співрозмовниці часто називали соціальний захист: можливість жити в гуртожитку, медичне страхування, пільговий пенсійний стаж.

Шахта працює в чотири зміни й на кожній зайнято кілька машиністів підземних установок. Юлія також обіймає цю посаду. Раніше вона працювала в торгівлі в рідному Павлограді. Пів року тому прийшла на шахту, бо це стабільна робота, і планує там залишатися.

Жарти про “жінок на кораблі” в минулому

Спуск жінок під землю вимагав змін. Передусім – у побутових умовах: потрібно було облаштувати жіночі роздягальні та душові, вирішити незручності зі спецодягом.

Як кажуть працівниці, чоловіки змінили свої звички, стали менше лаятися і жарти на кшталт “жінка на кораблі – до біди” відійшли в минуле.

На важкі роботи жінок не допускають. Наприклад, на глибині понад 300 метрів працює прохідницький комбайн, який руйнує породу і відділяє від неї корисні копалини. Управляє ним комбайнер за допомогою пульта. Наразі на шахті такі посади обіймають лише чоловіки, а жінок на їх місці “навіть не уявляють”.

Комбайнер розповів, що його робота передбачає багато обов’язків: потрібно обслуговувати машину, змінювати в ній важкі свердла, міняти масло. Також він зазвичай допомагає іншим працівникам бригади переносити важке приладдя.

Неподалік працює Ірина, яка також отримала посаду машиністки підземних установок, як і попередні співрозмовниці. Вона управляє конвеєром, по якому переміщується вугілля, стежить за його подачею на конвеєрну стрічку. Раніше вона працювала продавчинею.

“У нас зникла стабільність: ми то працюємо, то не працюємо. Рівень зарплати упав, а в мене діти. Коли треба забезпечувати сім’ю, дохід відіграє дуже важливу роль”, – розповіла машиністка.

Жартома Ірина каже, що зараз у шахті безпечніше, ніж у торговому центрі. Вона на шахті лише тиждень, до цього два місяці проходила навчання.

“Мене мотивує те, що я працюю на благо ЗСУ, що я можу допомогти тим хлопцям, які захищають нашу країну. Вклад кожного дуже важливий”, – говорить вона.

Перед виходом на роботу всі нові співробітники проходять навчання: місяць теорії та місяць практики. Для жінок під час навчання є додаткова опція – пробний спуск в шахту, щоб остаточно вирішити, чи готові вони працювати на такій посаді. Чоловіки після навчання беруться до роботи за замовчуванням.

Ще одна жінка навчається на гірничого майстра, вона буде першою в цій шахті на такій посаді. Це людина, яка відповідає за безпекові умови всієї шахти. Таке навчання доступне для людей з профільною освітою і триває пів року.

Держава не повинна вирішувати за жінок, де їм працювати

Більшість жінок кажуть, що планують працювати на шахті й далі. Це буде можливо, якщо законодавство після війни не повернуть до радянських стандартів і жінкам знову не заборонять працювати під землею.

Держава не повинна визначати за жінок, де вони можуть займатися працею. Дівчата та жінки, які прийшли працювати на шахту тиждень, пів року чи рік тому, вже вклали чимало зусиль та часу у вивчення нової професії, підвищення кваліфікації, адаптацію до робочого колективу та організацію свого життя. Жінки, які переміщуються внутрішньо, особливо вразливі до можливості втрати роботи.

Вони мають можливість отримувати вищі кваліфікаційні розряди та рухатися вгору по кар’єрній драбині. Одна з респонденток додає, що вона готова виконувати найважчі завдання. Зрозуміло, що це вимагатиме додаткової освіти та фізичної витримки.

Якщо законодавство щодо допуску жінок до важкої промисловості буде тимчасовим, то всі ці зусилля можуть виявитися марними. Це може змусити жінок шукати роботу за кордоном.

Крім того, не всі чоловіки зможуть повернутися на підземні роботи після війни. Дефіцит робочої сили у важких галузях промисловості буде актуальною проблемою ще не один рік після закінчення війни. Також не всі жінки будуть зацікавлені в розвитку в гірництві. Шахтам доведеться активно змагатися за привертання нових працівників.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.