Від тренера з ММА до коменданта бомбосховища: історія маріупольця Євгена Тузова

У довоєнному Маріуполі його добре знали як тренера зі змішаних єдиноборств. Спортсмен Євген Тузов організував роботу відразу трьох бомбосховищ у блокадному місті – у пікові дні там рятувалося до 6 тис. людей.

Про те, як виживали під ворожими обстрілами та ким сьогодні опікується в Дніпрі, громадський діяч і волонтер розповів в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».

Євген Тузов пригадує: у перші дні повномасштабного вторгнення маріупольці зовсім не очікували, що російська збройна агресія зазнає такої ескалації. Зберігати спокій тоді закликала і місцева влада – яка натомість таємно евакуювалася до найближчих населених пунктів.

«Максимум, на який ми всі розраховували – це щось на кшталт обстрілу мікрорайону «Східний» у 2015 році. Ніхто і уявити не міг, що буде такий геноцид. Звичайно, на політичному «Олімпі» знали заздалегідь: протягом 24-26 лютого виїхало усе керівництво служб міста, представники ОБСЄ, міжнародні журналісти. Навіть мер Маріуполя записував свої звернення, вже сидячи у підвалі в Запоріжжі. Декілька евакуаційних потягів поїхало напівпорожніми, бо нас запевняли, що «немає приводу для хвилювання». Люди думали, що раз мер не втік і він у місті, вони теж поки можуть залишатися», – розповідає волонтер.

Коли почалися перші обстріли, до Маріуполя стали приїздити люди з околиць, лівого берега, найближчого селища Сартана. Перший тимчасовий прихисток відкрився на базі найбільшого спорткомплексу «TerraSport» – туди прибули і кілька учнів Євгена Тузова разом зі своїми родинами.

«Я тоді ще не знав і не розумів, що треба робити. Мені лагодили машину, щоб я міг вивезти маму з собакою до свого друга у Дніпрі. Але не сталося, як гадалося. Коли прибув до сховища, побачив у тих підвалах дуже багато дзеркал і скла. Знайшов власника одного із вже зачинених будівельних магазинів, у нього ми забрали цілий мішок скотча, все обклеїли. Ще жартували тоді, що «TerraSport» витримає навіть бомбу», – зазначає Євген Тузов.

У приміщеннях для єдиноборств було багато матів – їх спустили до підвалу та вклали на підлогу. Для людей працювали душі, туалети, імпровізована медчастина, а їжу готували у ресторанах, що знаходилися поряд. Так тривало до перших чисел березня, допоки ворожі обстріли не дісталися центру міста:

«Коли стало максимально небезпечно, на трьох локаціях вже знаходилося до 6 тисяч людей. Під час обстрілів ті, хто перебував на верхніх поверхах, спускався вниз і стоячи перечікував на сходах. Організувати такий натовп було дуже складно, бо під час паніки усі ведуть себе як діти – біжать один поперед одного, хтось когось починає топтати. Але допомогли навички тренера: ми розробили механізм дій та запровадили дисципліну, тоді все стало добре».

Євген пригадує і масовий психоз: відсутність зв’язку у місті, розтрощені магазини та торгівельні центри. Запевняє, що не можна називати це мародерством, бо люди насамперед думали про сім’ю – виносили їжу, воду, памперси, дитяче харчування. Дехто залишав записки із контактами, у яких обіцяв власникам все оплатити. До 16 березня будь-яке пересування містом вже стало небезпечним – тоді волонтер прийняв рішення про евакуацію.

«За містом хоч і не було стрілянини, зате повсюди стояли російські блокпости. Якщо їм щось не подобалось, могли відправити тебе на Оленівку або просто розстріляти у посадці. Я із собою забрав 12 людей зі сховища, разом приїхали у Дніпро, перший час вони жили зі мною. А вже за 10 днів відкрили шелтер для переселенців, який міг вмістити до 40 чоловік. За весь час його роботи через шелтер пройшло близько 1300 осіб, проте 8 місяців тому його довелося зачинити. Не стало фінансування, адже ми робили це за власний кошт, за кошти друзів і товаришів», – поділився Євген Тузов.

Сьогодні він продовжує волонтерити: допомагає людям на деокупованих територіях та мешканцям, що залишаються поблизу зони бойових дій. Детальніше про це  – в ексклюзивному інтерв’ю «Відкритому».

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.