Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм

Законодавство про колабораціонізм в Україні не відповідає міжнародному гуманітарному праву і переслідує українців, які намагаються вижити в окупації.

Про це Відкритому розповіла правова аналітикиня Центру прав людини Онисія Синюк.

Онисія Синюк

Українське законодавство про відповідальність за колабораціонізм не враховує норми міжнародного гуманітарного права і переслідує українців, які виконують життєво необхідні функції в окупації, як-от ЖКГ чи медичну роботу. У законодавстві досі чітко не прописано, за яку діяльність в окупації держава може переслідувати громадян. Таких висновків дійшли представники Центру прав людини провівши відповідне дослідження на тему: “Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм”.

За даними Служби безпеки України, зареєстровано 9 179 кримінальних проваджень за статтею 111-1 КК України (“Колабораційна діяльність”). У Єдиному державному реєстрі судових рішень є 1 442 вироки за цією статтею, найбільше вироків з них (484) по першій її частині – про публічне заперечення російської агресії.

“Третина вироків стосується публічного заперечення російської агресії, 90% із них — про лайки та пости в “Одноклассниках”. Кількість вироків за тяжчими статтями зростає, як-от покарання за добровільне зайняття посад в адміністраціях окупантів чи судових та правоохоронних органах, але найбільше вироків все ще виносяться за частиною 1 статті 111-1 ККУ, і це свідчить про збереження фокусу на найпростіших для розслідування справах. Крім того, у Реєстрі є 11 справ щодо працівників ДСНС та 18 справ щодо працівників комунальних закладів. Відтак, приходимо до висновку, що українське законодавство про колабораційну діяльність не відповідає міжнародному праву, адже переслідує тих, хто допомагає підтримувати базові умови для життя в окупації. Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці”, — коментує Онисія Синюк.

Експертка говорить, що правоохоронці та судді майже не вивчають, чи був у підозрюваної людини умисел зашкодити національній безпеці, та не враховують атмосферу примусу і залякування на окупованій території. Правозахисниця також звернула увагу: якщо обвинувачений присутній на судовому процесі, то вірогідність більш м’якого покарання більша. Водночас вона зазначає, що наразі майже немає виправдувальних вироків – таких було лише два від 2022 року.

Наразі у Верховній Раді України зареєстровано щонайменше 16 законопроєктів, які стосуються колабораціонізму, проте більшість з них не вирішують проблем, про які зазначають правозахисники.

Більше дивіться у відео:

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.