«Захищати потрібно не тільки кордони, а й людські душі», – капелан з Дніпра Андрій Карпенко

У минулому – актор театру та викладач, сьогодні – підполковник капеланської служби Національної гвардії України. У творчому доробку Андрія Карпенка дві поетичні збірки, три персональні фотовиставки, а ще захоплення вишивкою та авторські пісні.

Про службу і духовність, творчі плани та пошуки натхнення нацгвардієць розповів в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».

Минулої осені Андрій Карпенко презентував другу збірку віршів – «Кохання, загартоване війною». Книжка народилася одночасно з його донечкою, а твори нацгвардієць присвятив своїй дружині. Цьогоріч готує до випуску нову поезію: каже, вона на більш патріотичну, воєнну тематику.

«Саме у віршах я вбачаю найбільше надбання українського народу, його спадщини, бо тільки слово береже безсмертя української душі. Часом вірші народжуються як поштовх – ніби куля, постріл. Основним моментом є те, що я пишу олівцем, тож деякі шматочки підтираються, коригуються, це  така частина творчого процесу. А інколи виношуєш вірш дуже довго. Знаєш тему, перші рядки, а потім провалля – чогось не вистачає, якоїсь емоції. Ходиш намуркуєш, наспівуєш якісь слова, найкращі записуєш. Так і виходить результат», – розповідає Андрій Карпенко.

Ще одним його захопленням стала фотографія: з початку повномасштабного вторгнення він робить знімки на власний телефон. Одна з виставок офіцера – «Стежкою до миру, дорогами війни» – нині експонується у Будинку мистецтв.

«Люблю фотографувати природу у різних іпостасях. Ця виставка – теж про війну і зброю, але крізь призму природи. На початковій роботі, яка врешті стала центральною, зображено український БТР: він їде під синім небом через жовтогаряче, вигорівше поле Херсонщини. І хоч у авто наші хлопці-визволителі, ми не його бачимо основним. А ось цю красу української землі з натяком на наш стяг», – відзначає спікер.

У вересні минулого року Андрій Карпенко став капеланом. Він переконаний: віра в Бога – це єдине, що підтримує людей у надзвичайно складних, екстремальних умовах війни. Військові приходять із різними запитами, та основні – помолитися за здоров’я, за рідних і тих, кого вже немає серед живих.

«Захищати потрібно не тільки кордони, а й душі людські. Кожного дня ми зустрічаємося з військовослужбовцями та переселенцями, які потребують духовної допомоги, духовної підтримки. Адже за 10 років війни я гостро відчув фібрами душі, що гинуть найкращі наші хлопці та дівчата. Часом не може зцілити ні психолог, ні ліки – тільки Слово Боже. Не думаю, що на війні є людина, яка б не увірувала в Бога. Проїжджаючи позиціями, я бачив, що вони вірять, попри усі негаразди, вірять і знають, що ми переможемо», – коментує Андрій Карпенко.

Повне інтерв’ю з підполковником капеланської служби Національної гвардії України переглядайте у відео.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.