Яка лікарня Дніпра розташована на «проклятому місці»

Одна з лікарень нашого міста розташована на «проклятому місці». Про те, яка саме та де вона знаходиться, детальніше розповідає Відкритий.

Зараз житловий масив Ігрень є невіддільною частиною Дніпра, однак до складу нашого міста він увійшов тільки у 1977-му році. До того часу він вважався окремим містом, про що свідчить отриманий статус у 1959 році. За оприлюдненими історичними матеріалами, Ігрень було засновано у 1780-1781 роках як поселення. За свою історію існування Ігрень увібрав у себе увесь масив інформації тих подій, які закарбовані нині в історії. Таким чином, до цієї тепер сучасної частини міста причепилося ганебне прізвисько — «прокляте місце». Слід зазначити, що неабияку увагу до себе привертає розташована тут обласна психіатрична лікарня, яку було зведено ще у 1887-му році. Її історія оповита легендами, які насправді підтверджують історичні факти.

Постановою Катеринославського Губернського Земства на землі, пожертвуваній землевласником Володимиром Закревським, 4-го грудня 1897-го року відкрилася лікарня для психічно хворих.

Як відомо, на території психіатричної лікарні під час німецько-фашистської окупації (1941-1943) створили концентраційні табори для цивільного населення, а також радянських військових. Саме у цей час, на початку жовтня 1941-го року, до нашого міста вдерлися окупанти. У поселенні Ігрень вони пройшли до стін психіатричної лікарні та вимагали від директора медичного закладу Гончарова надати дозвіл вбити 1300 душевнохворих пацієнтів. Взагалі у фашистській Німеччині недоброзичливо ставилися до людей, які мали будь-які видимі вади, та вважали їх неповноцінними. Тому на окупованих територіях німецькі загарбники намагалися вбити кожного, хто не зміг би працювати на їх користь. Попри вмовляння медичного персоналу (тих, хто були проти вбивства пацієнтів), Гончаров погодився з цим рішенням, щоб не постраждали усі інші.

На території лікарні творилися жахіття, які не можливо переповісти: пацієнти кричали, били на сполох та намагалися втекти, але тоді їхню долю було вже вирішено — жодного права на порятунок. Наразі про ці події нагадує лише пам’ятник, встановлений перед входом до ділянки, яка належить лікарні. Постамент встановили у 1980-му році коштом місцевого населення та в’язнів, яким вдалося вижити, а також за підтримки головного лікаря Павлова та директора Дніпропетровського машинобудівного заводу Стромцова.

Пам’ятник встановили як згадку про тих 1300 пацієнтів, яких було нещадно вбито.

Зараз пам’ятник душевнохворим не має частини однієї кінцівки, а саме ноги. Відомо, що над скульптурою познущалися вандали заради власного добробуту. За однією із версій, відпиляну кінцівку зловмисники віднесли до пункту приймання металолому.

Пам’ятник залишився без ноги.

Однак, це не єдина моторошна історія, яку місцеві мешканці передають із вуст у вуста. Подейкують, що в одній із закинутих будівель іноді можна побачити силуети людей. Працівники лікарні це заперечують, мовляв, вразливі люди сприймають легенди за дійсність, тому їм і ввижаються примари. У приклад вони навели одну із них: містяни вірять, що після війни на території лікарні, а точніше в одній із її будівель пацієнт, який до цього не міг рухатися, раптово підвівся з ліжка та задушив жінку-психіатра. Коли їй на допомогу кинулися санітари — було вже запізно. Лікарка померла, а душевнохворий за лічені хвилини перетворився на душогубця.

У закинутих будівлях, які розміщені на території лікарні, люди нібито бачили привидів.

Наразі точно не зрозуміло, чому це місце оповите легендами, але «проклятою» Ігрень назвали зовсім не через це. Ще у XIX сторіччі про події, які відбувалися на території сучасної Ігрені, у своїх роботах згадував відомий український історик та дослідник історії українського козацтва Дмитро Яворницький. Описуючи бої 1660-го року, які буцімто відбувалися на Ігренському півострові, він згадує кровопролитну битву козаків із татарами. Козаки розбили вороже татарське військо та врятували полонених. Тоді татари й назвали цю місцевість «огрень», що у перекладі означає «прокляте місце».

Журналісту Відкритого вдалося поспілкуватися з однією із працівниць відділення Дніпропетровської обласної психіатричної лікарні. Вона розповіла, що, всупереч усім моторошним історіям, їй подобається працювати у цьому місці. Територія, на якій розташована лікарня, облаштована, навколо висаджені дерева, і здається, що потрапив до якогось природнього куточка. Щодня лікарка насолоджується тишею довкола, яку іноді порушують пташині співи. Зокрема, жінка спостерігає за совами, які сидять на туях.

Біля медичного закладу можна побачити багато зелених насаджень.

Лікарня дійсно має велику територію, на якій розташовані майже усі відділення. Щоб не загубитися, свій маршрут можна контролювати за допомогою спеціальної карти, на якій позначені всі об’єкти. Медичний заклад має зруйновані будівлі піввікової давнини, а також більш сучасні та відремонтовані. На території закладу функціонують їдальня та вбиральня. Щоденно тут гуляють як з дорослими, так і з маленькими пацієнтами.

Цю мапу можна сфотографувати на свій мобільний телефон та використовувати її як дороговказ.

На окрему увагу заслуговують дерева, кора яких вкрилася пухирцями. Через те, що насадження мають хворий вигляд, журналісти Відкритого звернулися до еколога, щоб він або підтвердив, або спростував здогадки. Еколог Вадим Манюк запевнив, що немає жодних приводів для хвилювання. Зазвичай такі аномалії трапляються, коли бруньки дерев намагаються прокинутися, але твердішають.

У траві є кілька таких дерев.

Кожна рослина відрізняється від попередньої.

Але їх об’єднує наявність пухирців.

Отже, можемо пройтись територією медичного закладу.

Біля входу на територію відвідувачів зустрічає чотири пари очей.

Трохи далі стоїть постамент.

Рано вранці працівники лікарні вже розпочинають свою роботу.

Пройшовши стежкою, ви зможете побачити кілька таких перехресть.

Цими дорогами щодня чимчикують санітари з пацієнтами.

А також гуляють батьки з дітьми.

По різні боки розташовані будівлі піввікової давнини.

Але і є відремонтовані відділення.

З сучасним обладнанням.

Серед дерев висаджені квіти.

Крім того, на підвіконнях також стоять кімнатні квіти.

На деяких деревах є годівнички.

Поряд із ними стоїть розфарбований пеньок зі своєрідним оздобленням.

Якщо опустити очі додолу, то в кущах можна побачити каналізаційні труби.

Далі є розтрощені будівлі. Дах однієї з них нагадує хребці з кістками.

На вікнах деяких приміщень встановлені решітки.

Також в кількох віконцях розбиті вікна.

Усередині зовсім порожньо.

Навпроти закинутої будівлі стоїть ще один постамент.

Якщо подивитися вбік від постаменту, можна побачити соняшникове поле.

Якщо піти звідти у протилежному напрямку, то можна дістатися місця, де височіє водонапірна вежа.

Усередині цієї будівлі темно.

Далі можна знайти різні місця для відпочинку.

Старі дорожні знаки.

Щодня тут гуляють люди різного віку.

Вигулюють своїх домашніх улюбленців.

А також насолоджуються природою навколо.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у лікарні Дніпра люди помирають на засмальцьованих матрацах.

Оцените этот материал: