Про Дніпро: історія будівлі швейної фабрики “Мрія”

Історія будівлі знаменитої швейної фабрики “Мрія” у Дніпрі, яку найчастіше називали “Володаркою”, почалася далекого 1856 року з тютюнової фабрики Іллі Джигіта.

Про це повідомляє Відкритий з посиланням на Facebook-сторінку “История в фотографиях. Екатеринослав-Днепропетровск”.

У 1795 році на місці фабрики розташовувалося Кременчуцьке жіноче училище. Потім це було Головне народне училище та нарешті Катеринославське повітове училище. До 1837 року, коли Повітове училище було переведено в інше місце, а його ділянку продано, тут уже стояло шість дерев’яних будівель: головний будинок, три флігелі для квартир вчителів та доглядачів, кухня та сарай.

Тютюнова фабрика Іллі Джигіта розпочала свою роботу як невелике кустарне підприємство, але вже до кінця 1880-х років перетворилася на одне з найбільших підприємств переробної промисловості міста. У 1870–1880-х роках для фабрики було збудовано нові виробничі корпуси. Один із них – довга сіра триповерхова будівля, що виходить торцем на вулицю Гопнер, існує і сьогодні.

Однак у цей час будуються не лише корпуси тютюнової фабрики. За лічені роки з ділянки повністю зникають дерев’яні будівлі, на зміну яким приходять одно- та двоповерхові кам’яні житлові корпуси. Паркани та сади йдуть у минуле.

На 1913 це велике підприємство, що мало 365 робітників і річну продуктивність в 13 000 пудів (208 т.) тютюну різних сортів.

Разом про те активне будівництво, поділ капіталів фірми, великі виплати родичам за заповітом батька змусили І.Д. Джигіта взяти великі кредити. Не відомо, що сталося насправді, але 1913 р. торговий дім «І.Д. Джигіт і Син» збанкрутував на суму в 170 000 руб.

11 листопада 1913 р. на торгах, проведених Харківським земельним банком, новим власником будинку стало Товариство Взаємного кредиту Катеринославського губернського земства, що запропонувало за нього 107 025 руб. при стартовій ціні 50 000 руб.

Торішнього серпня 1917 р. нові власники, скориставшись грандіозною інфляцією, повністю погасили всі борги, зроблені під заставу будинку, хоча у світлі наступних подій це не мало ніякого значення.

На початку 1920-х років. Катеринославська державна тютюнова фабрика перебувала під консервацією, тобто. простіше кажучи, не працювала через відсутність коштів, матеріалів, поганий стан обладнання та будівель.

Лише навесні 1925 р. будівлі були повністю передані відкритій ще 1922 р. швейній фабриці Губшвейпрому ім. товариша Володарського, а ділянка об’єднана з ділянкою фабрики по Барикадній, 5. Протягом наступних кількох років фабрика поглинула ще три домоволодіння і розмістилася по трьох вулицях: Барикадній, Шолом Алейхема та Вітальній (надалі перейменована на Гопнер).

У роки війни будівлі фабрики незначно постраждали, і відновити роботу вона змогла досить швидко, повернувшись з евакуації. Станом на 1976 рік, в цехах було встановлено 724 універсальні машини, 590 спеціальних машин і більш як 200 пресів. На підприємстві шиють чоловічі та жіночі пальто, десяткам виробів надають Знак якості.

Питання про винесення фабрики за межі центру було озвучено лише генпланом міста 1967 року та проєктом детального планування центру 1970 року. Реальне звучання ці пропозиції почали набувати лише у 2004–2005 роках.

У 2018 почалася масштабна реконструкція будівлі, колишня швейна фабрика перетворюється на торговельно-розважальний квартал.

Нагадаємо, історія підземної річки Жабокряч.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.