Професійно займався кінним спортом, але пішов на війну: історія бійця зі 128-ї бригади ТрО Дніпра

В’ячеслав – відомий жокей. І це не просто хобі, він справжній професіонал з кількістю перемог на змаганнях і нагород, що вражає. Його багаторічний успіх не дивина, враховуючи те, що чоловік зріс у родині, де кожен працював з конями. Уже в семирічному віці В’ячеслав вступив до кінної школи, і з того часу він навіки “захворів на коней”. На тренуваннях та виступах його найбільша радість полягала в тому, щоб навчати молодих коней, готуючи їх для майбутнього успіху. Він мріяв, щоб його школу відвідували діти, які також відкрили б для себе мистецтво верхової їзди та догляду за конями.

“Чи хотів В’ячеслав воювати, чи мріяв про військову славу? Авжеж ні! Він готувався до нових змагань і працював з кіньми, але 24 лютого 2022 року зрозумів, що під ракетними ударами й російською навалою ніяких змагань не буде. А якщо окупанти дійдуть до рідного Дніпра, то у школі олімпійського резерву, де він працював, не буде ні дітей, ні кінних прогулянок. А значить треба зробити все, щоб ворог не дійшов до міста, і В’ячеслав записався добровольцем до новоствореної 128 бригади ТрО”, – розповіли у бригаді.

Вже за півтора місяця, 15 квітня 2022 року, підрозділ В’ячеслава вийшов на позиції. Тоді ще не було потужних навчальних центрів, не було полігонів, на яких бійці відстрілювали тисячі патронів і працювали з досвідченими інструкторами, як це відбувається зараз. Не було радіостанцій і планшетів з мапами, а було блукання по темних лісосмугах, де бійці, щоб не загубити один одного, трималися за довгу мотузку. Були важкі обстріли та бої.

Найзапекліший з них, коли росіяни пішли в атаку з бронетехнікою і піхотою. Бій, який довелося вести впритул, коли бачиш очі ворога, а він бачить твої. Довгий та важкий, в якому ворог, попри чисельну і технічну перевагу, спочатку зупиняється, його танки й БМП починають горіти, а вцілілі залишки піхоти тікають від вчорашніх вчителів, водіїв, шахтарів і єдиного на десятки кілометрів навколо жокея.

Той бій переконав українських воїнів в тому, що навіть страшного і могутнього ворога можна перемогти.

Що буде після Перемоги? Буде повернення до справи життя, до коней, дітей, які вперше прийдуть до кінної школи, до миру. За цю мрію варто було покинути мирне життя і взятися за зброю.

Раніше ми розповідали історію військового зі 128-ї бригади ТрО Дніпра, який з переломом руки й під обстрілом вивіз поранених бійців.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.