Профілактика буллінгу в школі: поради дніпровського психолога

Буллінг, абьюзер та скулшутінг – нові закордонні слова, які описують старі відомі явища. Сьогодні питання психологічного, а іноді й фізичного насилля є одним із найрозповсюдженіших в українських школах. Навчальні заклади Дніпра — не вийняток. Напередодні 1 вересня у пресцентрі телеканалу «Відкритий» психологиня Юлія Сіліна розповіла як діяти дитині та її батькам, якщо вони зіткнулися з проблемою буллінгу.

До початку навчання залишився тиждень. Готувати дитину до школи потрібно не тільки скуповуючи зошити, а ще й морально. За даними ООН, з буллінгом в колі однолітків стикалися близько 70% українських учнів. І якщо раніше таку пильну увагу цьому поняттю не приділяли, то сьогодні проблема фізичного та психологічного насилля є однією із перших, що потребує негайного вирішення.

Цькування, залякування, третирування – це все про буллінг. Є жертва і є агресор. У цих ролях можуть виступати не тільки діти, а ще й вчителі. При чому у двох різних варіаціях. З 2019 року в Україні діє закон, яким передбачено штраф за буллінг і приховування працівниками навчальних закладів таких випадків.

«Причини та мотиви – різні. У першу чергу, це вплив соціального оточення та ЗМІ. Сьогодні на телебаченні і в соцмережах дуже багато агресії. Ще один важливий момент – соціальний статус сім’ї. Іноді учасник буллінгу хоче привернути до себе увагу, якої йому не вистачає в родині. Як жертвами, так  і агресорами часто стають діти з психічними порушеннями. Під натиск потрапляють учні, котрі хочуть виділятися за рахунок яскравого одягу або занадто гучної поведінки, діти з фізіологічними відхиленнями, яскраво вираженими хворобами, іншої національності. Процес стигматизації (навішування ярликів) у цьому питанні є дуже важливим», — розповідає Юлія Сіліна.

IMG 0636 1

Будьте уважними, якщо помічаєте зміни у поведінці дитини. Найчастіше, у випадках буллінгу, у жертви зникає бажання відвідувати школу або інший заклад. Вона гостро реагує на однолітків та на запитання про друзів. Сюди ж відноситься порушення харчової поведінки: категорична відмова від їжі, булімія, розвиток анорексії чи переїдання. Будь-які відхилення поведінкових норм говорять, що треба звернути на дитину більш пильну увагу. Відсутність друзів, часте проводження часу за комп’ютерними іграми, небажання спілкуватися, дратівливість і агресія. Список речей, на які варто звернути увагу, — довгий. Але це не означає, що дитина одразу стала жертвою знущань. Іноді достатньо простого спілкування для вирішення вищеперерахованих проблем.

«Важливий момент: дитину-агресора карати не можна. Тим паче робити це привселюдно, виносити на загальний огляд. Необхідно провести «розслідування», аби бути переконаним у вчинках та поведінці цієї дитини. Якщо вона дійсно винна — проведіть психокорекційну роботу: індивідуальні бесіди з психологом, групові заняття, соціальні ігри тощо», — радить психологиня.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Мэр Днепра обсудил с учителями ремонты и патрулирование пришкольных территорий | Відкритий

Подписывайтесь на наш Телеграм-канал и страницу Відкритого в Фейсбук, чтобы первыми узнавать о важных событиях в Днепре.

Теги: , , , ,