Шість років від початку російсько-української війни: як Дніпро та дніпряни стали на захист міста – Відкритий

Шість років від початку російсько-української війни: як Дніпро та дніпряни стали на захист міста

Про війну на Донбасі та захист Дніпра говорили у пресцентрі телеканалу “Відкритий” з учасником АТО Крилом Недрею та волонтером Василем Чабановим. 

Військові дії  на Донбасі почалися 12 квітня 2014 року.  Російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ,  були захоплені українські міста — Слов’янськ, Краматорськ і Дружківка. Там захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти, озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав.

“Для мене війна почалася ще з активних подій під час Революції Гідності. Коли у грудні 2013 року влада почала проявляти силу по відношенню до мітингувальників. Маючи освіту політолога, мені було зрозуміло, що просто так це не скінчиться. І вже у лютому, на початку березня, коли почали блокувати військові частини у Криму, стало очевидно – це війна”, – розповідає учасник АТО Кирило Недря. 

Підбурені проросійськими політичними силами люди, захопили також  адмінбудівлі в Харкові та Дніпрі. Проте, завдяки місцевим мешканцям та правоохорнцям, злочинців вдалося нейтралізувати. І сепаратистські рухи були зосереджені на Донецькій та Луганській областях.

“На початку квітня небайдужі мешканці Дніпра та області зібралися у Штабі національного захисту, який розташовувася в буділі ОДА. Тоді стояли черги, щоб записати до лав захисників. Були створені сотні, хоча це були умовні сотні. В одному підрозділі бувало по 200 осіб. Ми не мали зброї. Але на 39 блок постах навколо нашої області стояли люди, які в разі необхідності і загострення військових дій, були готові дати відсіч ворогові”, – говорить волонтер Василь Чабанов. 

Війна триває вже шість років. І хоч гострі її фази відсутні, проте на східних кордонах України продовжують гинути наші військові. Як говорять учасники російсько-української війни, наразі бойові дії стоять на паузі. Яким чином і коли закінчиться війна, сказати важко. Але зрозуміло одне – потрібні вольові рішення від керівництва країни та дипломатичний тиск на країну-агресора.

Теги: ,

Оцените этот материал: