Домашнє насильство під час війни: як розпізнати та де шукати допомогу?

Повномасштабне вторгнення російських окупантів змінило пріоритети українців, поставивши на перше місце війну та наближення перемоги України. Тема домашнього насильства відійшла на другий план і менше висвітлюється в інформаційному просторі. Фахівці кажуть, що в період війни ця проблема може лише загострюватись і при цьому залишатися невидимою.

Журналісти Відкритого розкажуть що таке домашнє насильство, як розпізнати проблему та до кого звертатись за допомогою.

Розуміння домашнього насильства під час війни:

Під час війни домашнє насильство як явище стає небезпечнішим, ніж у мирний час, тому проблема залишається важливою.

Як кажуть фахівці, війна – один із різновидів екстремальних ситуацій, який тільки загострює нагальні проблеми, що існували до цього у людей. Втрати доходів, безробіття, зруйноване житло та інші фактори призводять до непорозумінь та негараздів у сім’ї та можуть переростати в насильство.

Під поняттям домашнього насильства можна розуміти таке – це насильство всередині сім’ї, у парі, у шлюбі чи між близькими родичами. Воно включає фізичне, емоційне, сексуальне та економічне, спрямоване на контроль, маніпуляцію, знущання чи заподіяння шкоди.

Навіть якщо людина тільки загрожує щось зробити – це все одно вважатиметься домашнім насильством.

Якщо дитина зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком такого – вона також вважається потерпілою.

Ініціаторами під час війни переважно є чоловіки, а найбільшими жертвами є жінки.

Людям, які стали жертвами насильства під час воєнних дій, складніше вирішити цю проблему, ніж у мирний час.

Війна зумовила такі бар’єри, які ускладнюють звернення допомоги жертвам насильства:

• Постраждалі під час війни іноді самі применшують значення цієї проблеми. Тобто людина вважає, що ця проблема «не є актуальною», оскільки в країні війна і це не в пріоритеті. Правоохоронні органи, на його думку, у цьому питанні не є ефективними, тому що фокус уваги суспільства перебуває на ситуації в країні.
• Людина також може мати й інші проблеми, які вважає більш важливими: безпека, житло, робота, діти, нове місце проживання, нове оточення тощо.
• Під час війни деякі українці опинилися у тимчасовій окупації, тому доступу до правоохоронців та базових послуг вони не мають.
• Міграція також є важливим фактором, що впливає на ігнорування проблеми.

Вказані вище фактори у своїй сукупності впливають на кількість звернень постраждалих від домашнього насильства до правоохоронних органів під час війни.

Розпізнавання ознак домашнього насильства під час війни:

Навмисне завдання фізичної шкоди іншій людині вважають фізичним насильством. Фахівці кажуть, що навіть один випадок побоїв вже є насильством.

Фізичним насильством можна вважати:

• Примус людини вживати алкоголь чи наркотики;
• Стояння в кутку, прив’язка до предметів та закриття в кімнаті;
• Навмисне нанесення побоїв, ляпасів, стусанів. До цього належить використання сторонніх предметів для заподіяння шкоди;
• Відмова чи неправильне лікування хворого.

Психологічним або, як його ще називають, емоційним насильством вважають використання переваги, приниження та знецінення іншого члена сім’ї. До нього можна віднести свідоме ігнорування потреби і почуттів власної дитини або людей похилого віку, які залежні від кривдника і потребують догляду.

Така форма насильства має багато ознак, але базовими є такі:

• Образлива критика на постійній основі, маніпулювання, заборона висловлення думки та суцільний контроль над життям жертви. Сюди також належить звинувачення, лайка, приниження, загрози життю та здоров’ю;
• Ігнорування та відмова від спілкування, як спосіб покарати, принизити та змусити людину почуватися винною;
  обмеження контактів із близькими та друзями, контроль листування у соціальних мережах.

Коли кривдник позбавляє людину житла, продуктів харчування, власних речей, документів та коштів – це економічне насильство. Через залежність жертви тим чи іншим чином від кривдника такий вид насильства важко припинити.

Основні ознаки:

• Маніпулювання думками та бажаннями жертви способом відбору документів, засобів, їжі та інших речей. Також сюди належить примус передачі прав власності на будь-яке майно;
• Контроль за фінансовими благами іншої людини, загрози позбавлення речей або грошей у разі непослуху.
• Обмеження доступу до загальних речей; маніпуляція правом власності;
• Заборона навчатися чи працювати, примус займатися проституцією, крадіжкою та жебрацтвом на вулиці;
• Приниження та психологічний тиск у матеріальній власності.

Під сексуальним насильством розуміють будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди, включаючи сексуальне домагання.

Сюди можна також зарахувати:

• Психологічний чи економічний тиск для примусу до статевого акту;
• Примус жертви перегляду матеріалів сексуального характеру.

Де шукати допомогу:

В Україні у разі домашнього насильства насамперед потрібно звертатися до поліції. Якщо жертва страждає від нього «тут і зараз» – телефонуйте за номером 102.

Також можна написати заяву до поліції у випадку, якщо ви постраждали раніше або не маєте безпосередньої загрози на даний момент.

У будь-якій ситуації правоохоронці мають зафіксувати звернення та відреагувати на нього.

Допомогти можуть інші органи державної влади, які скоординують вас і нададуть консультацію щодо подальших дій.

Крім того, у країні створено понад 100 бригад, які допомагають потерпілим від домашнього та гендерно зумовленого насильства. Допомогу можуть отримати як місцеві, так і перемішані особи.

Якщо жертві насильства завдали тілесних ушкоджень, то треба звернутися до 103, обов’язково наголосивши, що сталося.

Інформаційні, психологічні, юридичні консультації та іншу допомогу можуть надати:

• Національна безкоштовна гаряча лінія на базі громадської організації «Ла Страда – Україна», яка працює на умовах анонімності та конфіденційності. Номери телефонів – 0800500335 (зі стаціонарного) або 116123 (з мобільного);
• Урядова лінія, що займається питаннями протидії торгівлі людьми, домашнього та інших видів насильства. номер телефону 15-47;
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – 0800501720;
• Гаряча лінія Національної поліції – 0800-500-202;
• Безкоштовна правова допомога (єдиний контакт-центр) – 0 800 213 103.

Превентивні заходи та поради:

Освітні програми та поінформованість є важливим елементом у боротьбі з домашнім насильством. Різні курси та програми дозволяють розібратися у проблемі, розпізнавати ознаки домашнього насильства. Чим більше людей поінформовано про цю проблему та її наслідки, тим більше шансів запобігти насильству.

Розуміння проблеми домашнього насильства сприяє створенню безпечного та усвідомленого суспільства, яке стоїть на засадах поваги, рівноправності та справедливості.

Згодом таке суспільство виявлятиме нульову толерантність і солідарність до цього негативного явища. Воно буде готове протягнути руку допомоги тим, хто постраждав від домашнього насильства, створюючи спеціалізовані центри та організації, надаючи тимчасове житло та консультації. Такі заходи у суспільстві допомагають жертвам відчути підтримку та значущість боротьби з домашнім насильством.

Як тільки ви стали жертвою насильства, відразу потрібно дзвонити в 102 або на спеціальні гарячі лінії запобігання насильству, наприклад 15-47.

У цьому випадку фахівці радять запам’ятати три принципи:

1. Ніхто не повинен бути жертвою насильства
2. Те, що до вас застосовують агресію – не ваша вина
3. Ви не самотні, вас підтримають та допоможуть.

МВС підготувало покроковий алгоритм дій за необхідності захисту від насильства:

• Поділіться вашою проблемою з людьми, яким ви довіряєте. Найбільший страх для кривдників – розголос проблеми домашнього насильства;
• Ваші родичі та близькі для вас люди повинні знати, де ви знаходитесь і чи все у вас гаразд. Попередьте про можливу небезпеку сусідів – таким чином вони зможуть викликати правоохоронців у разі потреби;
• Знайдіть у квартирі безпечне місце, звідки ви зможете швидко залишити приміщення. Також варто заздалегідь подбати про альтернативне місце ночівлі. Продумайте маршрут, щоб дістатися туди якнайшвидше;
• Тримайте гроші, речі та документи в одному місці, щоб швидше їх зібрати;
• Правоохоронці рекомендують встановити на телефон спеціальний бот для месенджерів Viber або Telegram – @ police_helpbot;
• Не залишайте підказок, які допоможуть кривдникові знайти вас;
• Після того, як залишите небезпечне місце, не зволікайте і дзвоніть у поліцію.

Висновок:

Під час війни проблема домашнього насильства нікуди не зникла, а продовжує надавати руйнівну дію на суспільство.

Війна створила атмосферу страху, безнадійності та невпевненості у майбутньому – за таких умов проблема домашнього насильства стає більш актуальною. Під час військових дій жертва стоїть перед важким вибором – між війною та всіма її складовими та насильством у власному будинку. Часто вибираючи перший варіант, постраждалий залишає це жахливе явище непоміченим та нерозкритим.

Замовчування випадків домашнього насильства дає «зелений сигнал» для кривдника, що призводить до повторного скоєння злочину більш жорсткій формі. У такій ситуації ґвалтівник відчуває безкарність і ще частіше здійснює акти насильства, які стають агресивнішими і завдають ще більшої шкоди.

Незважаючи на війну, держава в особі спеціальних органів та поліції має докласти максимум зусиль для того, щоб акти насильства не замовчувалися, а постраждалі розуміли свою значущість і зверталися за допомогою, отримуючи належний захист своїх прав.

Війна не може бути виправданням не реагування з боку держави на скоєне насильство. Постраждалі мають право звертатися за допомогою та отримувати її повною мірою.

Вкрай важливо зберігати увагу до проблеми як з боку держави, так і суспільства, яке має усвідомлювати важливість підтримки жертв та засуджувати насильство.

Тому якщо ви стали жертвою насильства, не мовчіть і повідомляйте поліцію (102) або урядову лінію (15-47). Тільки в такий спосіб ви зможете припинити домашнє насильство.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.