Профілактика травматичного стресу у дітей під час війни

За словами психоаналітиків, війна вносить фундаментальні зміни у психіцу дітей та підлітків.

Про те, які бувають симптоми травматичного стресу, та його профілактику у дітей під час війни, розкажуть журналісти Відкритого.

Поняття травматичного стресу

Травматичний стрес – це особлива форма загальної стресової реакції. Коли стрес перевищує психологічні, фізіологічні, адаптаційні можливості людини та руйнує її захист, він стає травматичним.

Було виділено такі чотири характеристики травми:

• подія усвідомлюється, тобто людина знає, що з нею сталося, і через що у неї погіршився психологічний стан;
• цей стан обумовлений зовнішніми причинами;
• пережите руйнує звичний спосіб життя;
• подія, що відбулася, викликає жах і відчуття безпорадності, безсилля що-небудь зробити або змінити.

Через війну в Україні діти масово зазнають травматичного стресу. Десятки тисяч хлопчиків та дівчаток втратили родичів, отримали поранення, а також психологічні травми. Їхнє життя війна змінили назавжди.

Чинники, що сприяють розвитку травматичного стресу

Існує безліч факторів, що сприяють розвитку стресу у дітей. Все залежить від віку та сприйняття дійсності кожною конкретною дитиною. У суспільстві прийнято поділяти людей на вразливих та не вразливих. Це умовне позначення, яке немає нічого спільного з психологією.

Важливо розуміти, що кожна людина має свій поріг сприйняття та стресостійкость.

Навіть короткі епізоди можуть спричинити тяжкий стрес, а звичні побутові ситуації викликати хронічну емоційну втому.

Серед факторів стресу називають такі:

• зовнішність;
• робота;
• соціальні чинники;
• здоров’я;
• зміни у житті;
• фінанси;
• відносини;
• смерть близьких;
• минуле.

Кожен із цих факторів здатний залишити незабутній слід у житті людини. Існують і ризики розвитку травматичного стресу, який може супроводжуватися депресією та апатією.

Особливості травматичного стресу у дітей під час війни

Для одних каталізатором розвитку травматичного стресу можуть стати школа та суворі викладачі. Також олії у вогонь, наприклад, за погану успішність можуть підлити батьки.

У такому разі діти часто стають гіперактивними, дратівливими, плачуть у, здавалося б, несподіваних ситуаціях, нервують, відчувають труднощі з концентрацією уваги та запам’ятовуванням. Травматичний стрес у них може призвести до соціальної ізоляції, втрати навичок і навіть регресу у розвитку.

Травматичний стрес може виявлятися у поведінці, міміці та апатії дитини до навколишніх факторів та подій.

Особливості розвитку травматичного стресу у дітей під час війни

Вчені, які досліджували проблему впливу війни на дітей, зазначають, що військова травма веде до довгострокових наслідків для психіки дітей, і чим триваліший конфлікт, тим сильніші його симптоми.

Травматична ситуація в дітей віком може вплинути різні сфери. Деякі діти перестають розмовляти, в інших виникає нетримання сечі під час сну, навіть якщо вони вже навчилися користуватись туалетом. Дитина може розігрувати страшну подію. Або ж виявляє сильну прихильність до батьків або інших дорослих, які доглядають його, боїться від них відірватися.

У старших дітей і підлітків частіше з’являються симптоми, схожі на ті, що і у дорослих. Також у них може розвинутись деструктивна чи зухвала поведінка, можуть виникати думки про помсту.

Основними критеріями, що впливають на розвиток травматичного стресу є:

• безпосередня участь у військових діях;
• проживання у зоні воєнних дій чи катастроф;
• загрозливе для життя поранення;
• сексуальне насильство;
• погрози смерті;
• полон;
• сильний страх за життя близьких;
• безпорадність.

Профілактика травматичного стресу у дітей під час війни

Спеціального тесту для діагностики посттравматичного стресу немає. Це може бути важко діагностувати, тому що люди з розладом можуть не наважуватися згадати чи обговорити травму чи свої симптоми.

Заходи щодо запобігання травматичного стресу у дітей у зоні бойових дій

За словами фахівців, безпосередньо в зоні бойових дій найголовніше – не втрачати самовладання, силу духу і бути завжди при справі. Експерти зазначають, що в такому разі діагностика просто не дасть результату. Адже доти, доки дитина щодня бачитиме жахи війни, вона не зможе переключитися на щось інше.

Дитині потрібне відчуття рутини: розпорядок дня, режим харчування і сну дають йому почуття захищеності та впевненості в майбутньому.

Якщо помітно, що дитина чогось дуже злякалася, приверніть її увагу, щоб змінити фокус з об’єкта тривоги на вас. Наприклад, попросіть подивитись вашу руку.

Розповідайте, чому ви були змушені вчинити ті чи інші дії щодо його безпеки. А коли небезпека минула, обов’язково зафіксуйте йому, що зараз він у безпеці.

Соціальна підтримка не менш важлива, ніж увага рідних та близьких. Правильне оточення дозволить дитині розкритися і комфортніше почуватися в суспільстві. У такому разі адаптація проходитиме швидше та максимально безболісно.

Чинники ризику посттравматичного стресового розладу

Не кожен, хто пережив травматичний досвід, хворіє на посттравматичний стрес. У вас з більшою ймовірністю розвинеться розлад, якщо травма була серйозна або тривала довго.

Інші фактори, які також можуть збільшити ризик посттравматичного стресу, включають:

• депресія та інші проблеми із психічним здоров’ям;
• зловживання алкоголем чи наркотиками;
• відсутність підтримки;
• робота, яка збільшує вашу схильність до травмуючих подій.

Психологічні методи профілактики травматичного стресу у дітей

Існує безліч психологічних методів, завдяки яким можна допомогти дитині з травматичним стресом відчути впевненість та повернутися до звичного життя.

Психологічна допомога. Найголовніша рекомендація – у разі наявності травматичного стресу найкраще звернутися за кваліфікованою допомогою. Психолог зможе підштовхнути вирішення проблем, використовуючи спеціальні методики.

Метод «зіштовхування» – використовує ментальні образи, записи або відвідування місця пережитої травми, щоб допомогти постраждалим поглянути в обличчя страху, що переважає їх, і взяти його під контроль.

Метод виміру стресової реакції. Одним із методів профілактики стресу є вимірювання стресової реакції.

Реструктуризація поведінки (когнітивна реструктуризація) – спонукає тих, хто пережив важку подію, висловлювати гнітючі (часто помилкові) думки про пережиту травму, оскаржувати ці думки та замінювати їх більш збалансованими та відповідними.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.