Відроджує українські традиції: коваль із Дніпра про унікальні витвори та роботу під час війни
Ім’я Коваля Талісмана давно стало відомим не лише в Україні, а й за її межами. Серед найпопулярніших робіт майстра: «Індустріальне серце Дніпра», «Абетка Дніпра», «Дерево Дружби Університетів», «Планета Знань», експозиція «Космічний парк» та триметрова скульптура «Сокіл Надихає».
Про створення унікальних робіт у Дніпрі, відродження і розвиток традицій українського мистецького кування розповів у програмі «Український характер» на телеканалі Відкритий.
Відомий у багатьох країнах світу, наш земляк, скульптор та майстер художнього кування, презентує колекцію нових робіт у межах проєкту «Зерно Життя». Ім’я коваля Талісмана давно відоме далеко за кордонами України.
Він вже понад 10 років займається відродженням та розвитком традицій українського мистецького кування. Любов до ковальства успадкував від прадіда, а батько прищепив йому жагу до астрономії, скульптури та дизайну. У мирні часи разом із командою виготовив три скульптури, присвячені Дніпру, – вони символізують окремі якості районів міста. Займається усім, що пов’язано з обробкою металу, розробляє унікальні витвори мистецтва, відомі поза рідним містом.
Майстер є співорганізатором міжнародного фестивалю “Koval Fest”, який із величезним розмахом проводився у Дніпрі до початку повномасштабного вторгнення.
До великої війни він створив десятки скульптур, які об’єднували та надихали людей у різних куточках України. Серед його робіт – «Талісман Дніпра», “Індустріальне серце Дніпра”, «Абетка Дніпра», «Дерево Дружби Університетів», «Планета Знань», експозиція «Космічний парк», триметрова скульптура «Сокіл Надихає».
Фото: Ігор Співак
— Як взагалі прийшли до ковальства як до мистецтва?
«Прадід був ковалем, я пам’ятаю, мені дід розказував з бабусею, він там і літаки збирав, і все на світі, зустрів дружину, у неї теж прадід і дід були ковалями. Бачив великі задатки по художній школі, любив малювати. Ми встигли до війни зробити три скульптури до трьох метрів заввишки, і всі вони символізували окремі якості районів міста. Тобто це більше урбаністика»
Прагнення і бажання займатися ковальською справою розгледіла в мені моя дружина Тетяна. Вона є моєю музою в цій справі. Потім вже дізнався, що і мій прадід, і прадід дружини були ковалями. Своє перше обладнання – старе ковадло – я перевіз із Херсонської області. Тепер уже є народним майстром України, у мене є атестовані роботи, часто уявляю їх на виставках»
— Процес становлення був для тебе складним?
«Все легке було складним, і ми робили все складне простим. Цікаво привезти 10-15-20 груп дітей, попрацювати з ними, щоб вони відволіклися від оцих сучасних гаджетів, від проблем. Приходять діти із вадами, приходять з вадами і дорослі люди і треба з ними попрацювати. І їм стає після цього краще, і ти після цього сам розквітаєш. Це і є культура людини, це і є ідентифікація українця»
За словами майстра, в металі витончено відображено епізоди українського спротиву та непохитності. Твори Талісмана сьогодні є не лише символом незламності, а й поєднанням грубого металу та витонченого мистецтва.
Однією з найвідоміших його робіт є композиція «Сокіл», яку встановили у Дніпрі на бульварі Слави, 40.
— Як створювалася композиція «Сокіл»?
«Це робила ціла команда. І ми вирішили, що треба зробити скульптуру «Сокіл надихає», яка буде підкреслювати назву їхнього району. Я це робив не для себе, а для людей. Для того, щоб люди об’єднувалися, товаришували, дружили, любили. Тобто вони ставали добрішими, розумнішими, красивішими. І це працює»
Не менш цікавою є скульптура «Планета знань». Її встановили з нагоди 50-річччя Індустріального району Дніпра. Розташована у Сквері імені Олександра Усачова.
За словами коваля, ця робота відображає трансформацію знань та надбання людства в образі планети. Вона жива і в ній б’ється серце.
— Як така ідея з’явилася, що тут насправді, в цій скульптурі?
«Роботу «Планета знань» було створено в межах фестивалю «Коваль фест». Ідентифікували місто як космічну столицю. Ввечері ми вмикали це серце. Воно ще й билося і розгоралося пульсаціями.
Оскільки це Індустріальний район, ми вирішили зробити індустріальне серце Дніпра. Поки я його робив, треба було підготувати за місяць-два майданчик під його встановлення.
Діти, які гралися на дитячому майданчику поруч в пісочниці, зрозуміли, що там нецікаво. Цікавіше у тій ямі з бетоном. І вони в чистому одязі, новому, який мама їм попрала, щоб вони пішли погуляти, почали лізти, допомагати нам. А ми кажемо: хлопці, так, давайте, приєднуйтесь.
І всією цією вервечкою, мабуть, були ще і батьки, тому що багато батьків з дітьми, ми завершили бетонування. І потім, поки він вистоювався, я вже доробляв сам проєкт»
— Які там використовуються елементи?
«Треба було зробити серце з елементів, які оточують нас. Ті дві половинки, які ви бачите спереду, позаду, вони із цільного шматка, вони прикручені на болтах. Вона вся така розбірна. Це накидалося так на одному подиху. Ми його за півтора місяці як жахнули! Це від чистого серця»
Ще одне популярне серце з металу розташовано біля входу у місцевий планетарій. Скульптура називається «Бачити серцем».
— Як створювалася скульптура? Чи було складно?
«Її зроблено досить цікавим чином. Набрано з невеличких шматків заліза, які проковано, сформовано. Вона подвійна, тобто всередині має ще одну стінку, другий шар. Тобто вона як автомобіль, як космічний корабель, в неї можна і зсередини подивитися. Коли ми працювали, звідтіля не хотілося вилазити»
— Що потрібно знати містянам про цю скульптуру?
«Вони повинні знайти саме те розуміння серця, яке б’ється всередині. Це все-таки робилося для людей, для людей нашого міста, для людей, які приїхали до нашого міста»
— Ви перейняли характер своїх пращурів чи у вас абсолютно все по-іншому?
«Так, так, так. У мене дуже гарні батьки, дідусь, бабусі. Вони пережили складні часи, і вони показали, що треба бути разом, і в єдності наша сила»
— Зараз важко. Ви справді днями та ночами працюєте?
«Та ні, у нас же немає вибору в цьому житті. Ну і як ти можеш проміняти таку чудову, цікаву роботу на щось інше? Хоча це роботою і не вважаю. Я думаю, що це вже до останнього»
— Важко, мабуть, молоток тримати?
«Ну, вже важко. Ми зіпсували добре здоров’я, і це з самого початку було ясно, що треба працювати головою. Коваль завжди працював головою. Він міг працювати і з металом, і зі шкірою, зі склом, з деревом, поєднувати ці матеріали. Раніше все село збиралося, приходили до коваля, навіть лікуватися. Щоб зуб вирвати, щоб “закодувати”.
Ось зараз ми бачимо абсолютно нові роботи. Це ось такий часничок»
За словами коваля, однією з найбільш непростих стала робота над скульптурою «Голос відчаю». Вона символізує об’єднання українців з силою природи, а також біль вільних людей, які ціною власного життя зупиняють зло, що прийшло на їхню землю.
— Що таке «Голос відчаю» та що він означає?
«Ця скульптура називається «Голос відчаю», і я хотів показати, що наша природа, яка нас оберігає, вона теж символізує захисників, які зараз на фронті оберігають нас»
— Чому «Голос відчаю»?
«Тому що багато людей не може на собі відчути той біль, який відчуває людина, оберігаючи нашу країну, і це такий синтез, колаборація живого і неживого. Людина повинна замислитися, що нас оточує, що стається навкруги. Тобто голос відчаю, це якраз про захисників»
Фото: Ігор Співак
Фото: Ігор Співак
Фото: Ігор Співак
— Робота з фігурою чоловіка. Це теж захисник?
«Це мовчазний захисник. Він сіятель. Це робота з серії «Зерно життя». Це людина, яка посіяла зерно. Я хотів передати автентичність захисника і просто людини. Треба сіяти добро, треба сіяти любов, захист, надію.
У іншій роботі поєднання жіночої сили та сили стихії. Тобто така берегиня, чи то дерево, чи то стихія, чи вітер, чи вогонь. Тобто та жінка, яка зараз у воєнні часи і волонтер, і приганяє машини, і дивиться за дітьми, готує їсти, і на фронті. Дівчата для нас – це все, без дівчат ми нікуди.
Спочатку це була просто сфера, з якої просто ліпиться образ. І задача не передати точну анатомію, а зробити образ, щоб кожна людина могла уявити своє бачення жіночої сили в колекції «Зерно життя»
Фото: Ігор Співак
— Над чим працюєте зараз?
«Більше часу проводжу над художніми роботами. Зараз ковалі вже не працюють у кузні, все тепер інакше. Зараз відкриваєш ноутбук і працюєш там. Це вже процес 3D-модулювання і мого бачення втілення в цифровому просторі. Під час війни ми для хлопців робили дуже багато речей: виготовляли печі, робили пластини для бронежилетів, робили скоби. До речі, у 2023 році віддали приблизно 6 800 скоб на потреби ЗСУ»
Про відомого на всю Україну коваля із Дніпра дивіться у випуску програми «Український характер».
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.
