Подарував мешканцям сучасну зону відпочинку: бізнесмен з Дніпра про створення яхт-клубу «Січ»

Бізнесмен з Дніпра В’ячеслав Дідик за власні кошти створив яхт-клуб «Січ» та подарував його містянам.

Про свою багатосторонню діяльність і жагу до звершень В’ячеслав Дідик розповів у програмі «Український характер» на телеканалі Відкритий.

В’ячеслав Дідик народився 8 січня 1966 року у Дніпрі (тоді – Дніпропетровськ). З дитинства мав жагу до малювання – тому й вирішив навчатися мистецтва у художньому коледжі. Там познайомився з майбутньою дружиною Вікторією.

Погляди подружжя на життя виявилися суголосними: вони успішно поєднують бізнес, керування яхт-клубом, подорожі та творчість із вихованням трьох дітей та п’ятьох онуків. Дружина Вікторія наразі займається дизайном і створює одяг у національному стилі. Наразі готує нову колекцію, на якій зображені елементи з мальовничими видами яхт-клубу «Січ».

В’ячеслав не вміє зазнавати поразки та зупинятися. Не вміє шукати добра в чужому краю, коли його можна створити у своєму. Він за фахом – художник, який вміє стригти кущі та керує однією з візитівок Дніпра – яхт-клубом «Січ».

«Я закінчив художній коледж. Так вийшло у житті, що я пішов працювати не за фахом. Треба було заробляти гроші. Головне – зрозуміти, що казка навколо нас. От ми їдемо кудись на Мальдіви, на Балі. Ми щось шукаємо. Але Рай серед нас. І ми повинні створювати його на своїй землі, щоб люди до нас їздили. Бачте, он там заготовлені кучі. Це 25 кілометрів набережної буде. Тут будуть історичні наповнення. Це буде Український Центр. Отака мрія є».

За словами В’ячеслава Дідика, створення великої рекреаційної зони виявилося важкою справою. На початковому етапі необхідно було отримати низку дозволів та затвердити проєкт на всіх рівнях.

– Це ви все для людей зробили?

«І для себе, і для людей.  Зробити приклад для інших. Що це наша держава. Ми повинні її любити, кохати. Ми повинні вкладати в нашу землю. Тому що це земля наших пращурів».

– Що найважче було зробити?

«Та все. Отримати аренду. Отримати дозволи на будівництво. Отримати екологічний висновок. Отримати все, все, все. На початок кредит. Все, все важко».

– Зараз вже немає перепон? Вже більш-менш спокійно?

«Перепони постійно. Хтось там щось написав – прибігають. Забувають, що у нас є міська влада, обласна адміністрація, прокуратура. Люди забувають, що це є і працює».

– Скільки вже зараз є місця для нових забудов?

«Такого у нас немає, як гектари, чи щось. Тут гідроспоруди. Вони ідуть поштучно. Я кажу, як воно є. Територія велика. У мене мрія – выддати дань своїм пращурам, своїй країні, своїй державі, своїй Батьківщині. Зараз у нас така війна тяжка, у нас горе. Щоб люди розуміли, для чого ми живемо. Ми повинні побудувати Рай на землі. Ми живемо у Краю, у Раю. Тому така у нас назва, і такі ми гарні. Ми самі красивіші, ми самі вдалі. Але ж усьому свій час. І тому ми робимо таку красу».

– У Вас великі плани на найближчі декілька років.

«Ми хотіли би швидше зробити, але йде війна. Все будується за власні кошти, за кошти родини. Тому ми від усього відмовляємося і вкладаємо у цю територію».

В’ячеслав Дідик розвіяв чутки про те, що колись яхт-клуб «Січ» може стати платним для мешканців. Він наголосив, що ця зона відпочинку завжди буде відкритою для жителів, які бажають насолодитися природою і тамтешнім оточенням.

– Як сім’я ставиться до того, що ви робите?

«Підтримує. Дружина зараз в Україні. Вона теж переймається. Теж свою справу робить. Вишиває, проєктує. В’ячеслав – це тіло, а дружина – це душа. Тіло не може бути без душі».

Також В’ячеслав Дідик спростував плітки й про те, що начебто місцеві гуси стають стравою для ресторану. За його словами, такого ніколи не було і не буде. Навпаки, ними опікуються, а взимку закривають у спеціальних приміщеннях.

«У нас все, що є: плаває, літає – вони всі наближені до природних умов. І головне, що у нас, символ України. Тризуб – що означає? ВОЛЯ! Вони всі вільні!».

– Більшість людей вам дякують.

«Я вдячний за це. Якби не дякували, то руки опускалися б».

– Чи є зараз можливість займатися парусним спортом в умовах війни?

«Є. Слава Богу, міська адміністрація, військова обласна адміністрація пішли нам назустріч, і діти займаються не зважаючи на військовий стан. Тут будується олімпійський центр парусного спорту. У нас є діючі чемпіони України. У цьому році ми проводили кубок України з парусного спорту і люди, коли приїжджають, кажуть що кращого місця, ніж у Дніпрі, в Україні немає. Велика акваторія тут так зроблена, що завжди є вітер. Як кажуть, місце, що послане Богом».

– Цей спорт недешевий. Щоб займатися, треба мати можливості.

«Умови для занять цим видом спорту створила родина Дідик і батьки дітей. Також були закуплені намети, зроблені пристані. Моральний дух нації від кожного з нас залежить. Якщо ми будемо жити в чистоті, військові, які приходять у відпустку чи після поранення на реабілітацію, будуть бачити, заради чого вони захищають нашу землю, заради чого вони живуть, заради чого вони боронять націю».

– Як Ви пораєтеся з усім і чи не з’являється інколи бажання найняти бригаду професіоналів?

«Ні. Це дуже дорого – наймати когось. Треба виховувати своїх і давати можливість людям рости. Я їм кажу: “Хлопці, дивіться, ви ж теж є частина цього парку і прийдете з дітьми, онуками та скажете: «Я теж до цього маю відношення».

– І ви стрижете кущі?

«Перед тим, як щось робити покажи, як ти це робиш сам».

– Чи не з’явився у Вас саме у війну стимул робити ще більше?

«Як це не з’явився? З’явився. За рік, який був, ми посадили десь тисяч двадцять кущів, ми засадили набережну. Коли розказують: «Для чого ти то робиш?» Не повинно бути українця, що оце моє, отут я зроблю краще, а отам я зроблю гірше. Бо це не моє. Воно все наше.

Коли люди розказують, як до яхт -клубу було гарно, то вибачте, тут бомжі були і шалаші, і безлад. Є громадська організація, де розказують: «Оні нє імєют права ето дєлать!»

Тобто, людина приходить, садить дерево, каже, я тут не буду ніякого бізнесу робить, просто створюю красу, а вони кажуть:«Нєт, ти нє імєєш права!»

От дивіться, це вчора-позавчора посаджений кизильник. Цвіте білим кольором. Будуть у нього плоди. Затягнеться, буде гарно. Ще будуть жовті кущі посаджені. А далі йде озеро. У цьому році посаджені сосни взимку. Війна війною, але ми з осені 2022-го усе засаджували. Життя продовжується».

Про відомого дніпровського бізнесмена В’ячеслава Дідика дивіться у випуску програми «Український характер».

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.