Майже півтора року Олег Борщевич боронив Україну у складі 128-ї бригади ТрО Дніпра. Ще у перші дні війни пішов добровольцем – попри важку хворобу та заплановану операцію на серці.
Про українську нескореність та власний бойовий досвід, а також знамениту спецоперацію з викрадення ворожого БМП військовий розповів в етері програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
З 2014 по 2017 рік Олег Борщевич був учасником АТО/ООС у складі одного з добровольчих батальйонів. Пригадує, що захищати Батьківщину вирушив на тлі особистих спогадів про Майдан – того відчуття перемоги та ейфорії, викликаного пробудженням української нації. На третій день повномасштабного вторгнення знову прийшов у військкомат, хоча мав захворювання серця:
«26 лютого був на точці збору, 27-го вже отримував зброю. Спочатку мене призначили кулеметником, згодом дізналися, що маю фах до техніки. Тоді формувалася 128 бригада – 2 батальйони вже було сформовано, наш став третім. Добровольців було тисячі, вони брали до рук зброю і йшли захищати державу».
У війську за ним одразу закріпився позивний «Батько». Олег Борщевич здобув велику довіру серед командування, офіцерів та побратимів, яких він з любов’ю називає «своїми хлопчиками». Разом їм вдалося зробити неможливе – поцупити російський БМП просто з-під носа у ворога. Сенсаційна історія облетіла всю Україну та стала сюжетом для колекційної марки від «Укрпошти».
«Ця техніка орків, яка стояла у сірій зоні, не давала нашим хлопцям підняти голову десь більше місяця. Багато хто постраждав від того залізяччя, а перша спроба підійти до нього закінчилася дуже погано – нас засікли та обстріляли мінометами. Більше кілометра до точки евакуації ми виходили крок в крок, по замінованій ділянці лісополоси. А через дві доби сіли з хлопцями – командиром РВП, кулеметними розрахунками, розвідкою – і, як-то кажуть, розписали пульку. Попросили командування нам не заважати, а довіритися повністю», – розповідає Олег Борщевич.
Коли у підрозділі побачили відполірований червоний трактор, який тягне ворожу машину під українським прапором – почали аплодувати. За словами військового, БМП була у гарному стані, потребувала незначних доопрацювань:
«Літеру «Z» ми відразу замалювали, бо сильно дошкуляла. Машину перевірили на предмет замінування, вона була повністю заряджена снарядами та заправлена пальним. Були деякі нюанси, як-от перебита трубка по охолодженню, тож привели її до тями, аби не підвела на полі бою. БМП жива і зараз, кошмарить орків на лінії зіткнення».
Одразу після тієї витівки Олегу Борщевичу таки довелося лягти на операційний стіл: його стан оцінювали як критичний. Втім, надовго у лікарні він не затримався – через 26 днів повернувся на фронт, де і сьогодні допомагає своїм побратимам.
«Веземо все – медицину, сітки, комплектуючі запчастини. Деякі речі для безпілотників, які орки дуже не люблять. Опікуємося ремонтом бойових автівок – насамперед тих, які працюють на евакуацію та підвоз боєприпасів. Волонтери донатять, хлопці-патріоти на СТО допомагають із запчастинами. І коли я дивлюся на наших побратимів у тилу, то розумію, що ми непереможні. Ми – нація, яка ніколи не скориться», – переконує військовий.
Ексклюзивне інтерв’ю з ветераном 128-ї бригади ТрО Дніпра переглядайте у відео.
