Віцепрезидент федерації воркауту України дніпрянин Гауранітай Шуліка про війну та справу свого життя

Культурист та віцепрезидент федерації воркауту України з Дніпра Гауранітай Шуліка від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист рідної країни. Чоловік виконує бойові завдання на фронті та понад усе мріє про безтурботне життя під вільним синьо-жовтим стягом.

Про те, як повномасштабне вторгнення змінило життя культуриста, а також про розвиток воркауту та особисте життя Гауранітай Шуліка розповів у програмі «Український характер» на телеканалі Відкритий.

Гауранітай Шуліка народився 9 грудня 1993 року у Дніпрі. З 2015 року обіймає посаду заступника голови всеукраїнської громадської організації «Стріт Воркаут Україна». Також є організатором понад 50 глобальних проєктів з воркауту в Україні та за кордоном.

З 2013 по 2023 роки активно займався проведенням турів «Приїдемо до кожного двору» з показовими виступами та майстер-класами від видатних воркаут-атлетів.

З 2014 по 2019 роки – організатор та співорганізатор національних рекордів України (найбільший прапор України на г. Говерла – 110 метрів, найдовші бруси України – 100 метрів, перетягування найдовшого каната України – 110 метрів, одночасні 25 присідань – 4050 людей, одночасні 25 віджимань від підлоги – 917 людей).

У 2015-2016 роках брав участь у турі до Латинської Америки та країн Азії.

У період 2017-2018 років виступав координатором турів здорового способу життя в навчальних закладах з інтерактивними лекціями та на спортивних майданчиках з відкритими безкоштовними тренуваннями у Дніпропетровській області та за її межами. Відвідав понад 80 шкіл з інтерактивними лекціями та 47 відкритих тренувань з участю від 50 до 500 учасників, на яких виступав модератором.

Володіє навичками з ораторського мистецтва та ділового спілкування. Професійний ведучий та диктор. Має  досвід в організації національних і міжнародних фестивалів, конференцій, семінарів.

Освіта

• У 2019 році закінчив Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка у галузі «Освіта / Педагогіка»;
• У 2020 році здобув кваліфікацію «Комплементарна медицина та реабілітологія» у Дніпровському медичному інституті»;
• У 2023 році закінчив Запорізький Класичний приватний університет за спеціальністю «Фізична культура і спорт», отримав диплом з відзнакою.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Гауранітай приєднався до Сил Оборони України добровольцем. Служить в окремому підрозділі аеророзвідки та ударних БПЛА.

«У мирний час головною місією нашої команди був розвиток спортивної інфраструктури та заохочення молоді до активного та свідомого способу життя, фізичного розвитку та лідерства. Ми робили все, щоб люди, які хочуть займатися спортом і – особливо – воркаутом, мали таку можливість. Якось ми задалися питанням, чому жердина має бути конкретної ширини, чому перекладина має бути на такій-то висоті і чому бруса мають бути саме такі. У нас є багато консультацій з людьми з особливими потребами і з культуристами. Під час створення спортивних майданчиків робимо все, щоб догодити усім»

– Ви разом із Денисом Мініним активно розвиваєте стріт-воркаут в Україні та пропагандуєте його в усьому світі. До того, як ви почали цим займатися, нічого подібного не було?

«Я вважаю себе людиною, котра дотична до активізації цього руху разом із Денисом Мініним. Коли я побачив рух, мене, перш за все, зачепило відео з назвою: “Міцний хлопець із Дніпропетровська”. Це відео набрало 16 мільйонів переглядів. У 2009 році я це відео побачив, воно зачепило, але мені більше подобалась ідея й концепція. Коли за спортом стоять цінності про здоров’я, про розвиток молоді. Тоді ще було незрозуміло, що це воркаут. Це були просто перекладини та бруса на подвір’ях. А слово воркаут як брендинг це пішло з заходу. Це те, що є базою для багатьох видів спорту. Для кожного офісного працівника, взагалі для кожної людини. Корисно повисіти на перекладині для того, щоб зробити декомпресію хребтових дисків.»

– Що треба юним культуристам для того, щоб почати свій шлях у воркауті?

«Все, що потрібно, це тільки бажання. Бувають такі випадки, коли я приїжджаю до зали та бачу, що дитина ходить у шкарпетках. А за технікою безпеки шкарпеток не має бути. Потім дізнаюся, що у родини зараз таке становище, що немає можливості придбати спортивне взуття. Питаємо, який розмір, і вирішуємо питання ще з взуттям. Бо дитині треба створити умови, і, наприклад, коли людина одягає однакову форму, це також про рівність у соціальному класі. Ми кажемо про те, що у спорті ми всі рівні. Є діти-сироти або, наприклад, діти, котрі зростають виключно з бабусями, з дідусями. Або, наприклад, коли дитина прийшла на тренування, у неї не вийшло, чи на змаганнях, вона говорить, що більше не буде займатися. І ми починаємо запитувати, чому саме? Тому що нічого не вміє. Я говорю: «А ви коли пішли навчатись в університет, ви одразу ж його кинули чи все-таки 5 років навчалися? А коли пішли на роботу, і у вас перший звіт не вийшов, ви одразу сказали, що це не для мене? Звичайно, що ні!»

– Чи завжди ви були таким ініціативним?

«Міркую, що так. Люди дуже рідко змінюються. Можливо, тільки лише якщо докладати великих зусиль. Тому не треба займатися тим, до чого нема хисту, не треба займатися тим, що не до вподоби, треба відчувати серцем, до чого тягне, і в цьому ставати успішним. Але для цього треба дуже багато працювати. Я люблю те, чим займаюся, і намагаюся добре робити свою справу»

– Як ви вирішили взяти на свої плечі такі серйозні задачі національного масштабу?

«У нас все на волонтерських засадах. І саме це людей заохочує, тому що вони бачать тут ідеологію, і вони приходять на ідею. Завдяки воркауту в мене вийшло відвідати більше 30 країн. 30 країн світу. За жоден квиток я не сплатив. Нас почали запрошувати команди, які почали копіювати наш підхід повністю крок в крок. Усе взяли у нас. І слава Богу. І ми копіюємо якісь вдалі кейси з інших країн світу. Денис став дуже відомою людиною. Він саме той, хто зробив тури, хто почав з інфраструктури. Не тільки для себе, для свого его, щоб побудувати міцні м’язи, виглядати красиво, фотосесії, увага. Ні, ідея була в іншому. Це інструмент. Денис – це той приклад, котрий заохотив мільйони молодих хлопців. Були навіть випадки, коли лінія фронту 1300 кілометрів, а ми зустрічаємось в одному місці, в одній смузі, в одному окопі, і нас впізнають»

— Який у вас розпорядок дня?

«Перша половина дня – це завжди тренування. Вже потім, коли потренувався і виплеснув той стрес, який є, в контрасному душі, починаю робити не менш важливі справи по роботі. Головне – це знайти баланс і всебічно розвиватися, щоб прокачувати себе як фізично, так і розумово»

— Яка у вас освіта та чи важливо взагалі спортсменам її мати?

«Минулого року я отримав другу вищу освіту. Якщо жартувати, то мамі ті дипломи були потрібні. Якщо говорити на практиці, то отримання освіти – це знання, котре потім застосовував для розвитку воркауту на міжнародному рівні. Перша мова – це була англійська, друга мова – це була іспанська. Ще наприкінці навчання була польська, але перший напрямок – це освіта з іноземної мови. І друга освіта – це вже за фахом спортивна діяльність, вчитель-викладач з виду спорту. Як вже сказав, важливо всебічно себе розвивати та знаходити мотивацію щодня самовдосконалюватися»

«Я дуже вдячний своїм батькам за виховання і щасливе дитинство. Тому що ті цінності і якості, які є, були сформовані на їхньому прикладі. Мені ніколи нічого не заборонялося, але, тим не менш, за свої 30 я ніколи не вживав алкогольні напої. Моментів, коли пропонували, просто було безліч, починаючи з двору, зі школи і продовжуючи у дорослому житті. Батьки поклали зернятко і добре поливали. Батько в мене в минулому військовий, також був фотографом, і тому навички фотографії приходили ще з дитинства»

— Чи є у вас власна родина? Або ви ще в процесі її створення?

«Зараз в процесі її створення. Тому все йде поступово, і, дай Боже, щоб далі так було і розвивалося»

– Яка ваша головна мрія?

«Родину побудувати щасливо. Діточок виростити. Щоб смак життя у мене та моїх друзів відчувався по-справжньому»

– Що ви не можете терпіти?

«Егоїзм з егоцентризмом. Коли людина говорить неправду. Зрадництво. Це ті якості, котрі я не сприймаю»

– Що найбільше любите?

«Відпочинок. Люблю емоцію створення якогось проєкту. Мені подобається увесь процес організації. Коли потім ти зрозумів, що ти це зробив. І це набирає обертів. Вдячність від батьків тих учнів, для котрих ми стараємося. Такі емоції – вони безцінні»

Детальніше про діяльність відомого дніпровського культуриста дивіться у випуску програми «Український характер».

Програма створена телеканалом Відкритий за сприяння Громадської організації «Голос ПРО» в межах проєкту Strengthening Viability of Media From Dnipro Region. Проєкт є частиною Програми невідкладної підтримки медіа Львівського медіафоруму. Він реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program.

Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук, щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.